Бригади мобільних лікарів рятують жителів села Мощун [ Редагувати ]

Майже місяць під окупацією. Вцілілою не залишилася майже жодна будівля. І хоча село Мощун Збройні сили звільнили від окупантів практично одразу після повномасштабного вторгнення, наслідки там долають досі. Деяким місцевим навіть зимувати доведеться у підвалах. 

І виживати людям у постійному стресі - дуже складно. У багатьох загострилися хронічні захворювання. Але за допомогою місцевим звернутися банально не має куди. Лікарня зруйнована. Проблему намагаються вирішувати бригади мобільних лікарів. Вони і діагностику проводять, і медикаменти привозять. Про це далі і піде мова у сюжеті Романа БАрашева.

Роман Барашев, кореспондент:

Центральна вулиця села Мощун. У березні у цих краях проходила лінія зіткнення. Вцілілих будинків у селі тепер менше, ніж зруйнованих. Деякі з них господарі поступово відновлюють. Комусь - допомагають волонтери. А дехто й досі живе у погребах. 

Вщент зруйнований і єдиний у селі медичний заклад - фельдшерсько-акушерський пункт. 

Щотижня до Мощуна та інших напівзруйнованих рашистами сіл Київської області навідуються сімейні лікарі. Мобільні мед-бригади ведуть прийом у кареті швидкої та сільському клубі.

Головний біль, підвищений тиск - найчастіші скарги від пацієнтів, кажуть лікарі.

Тамара Куршакова, сімейний лікар:

Очень много сахарного диабета, то ли, может, стрессовое послевоенное идет, очень много. Очень много проблем с суставами. Это опять же стрессы.

- І спазмірується рука, я не знаю, що з нею робити. Тут же у меня уплотнение под рукой… - Це потрібно прийти, зробити потворно УЗІ. Потрібно зробити мамографію і з цими обстеженнями до мамолога. - Короче, ниче хорошого. - Це все стандартні міри, які потрібно робити кожні 2 роки для жінок.

Валентину привів до медиків сильний головний біль. Після пережитого пекла, що влаштували в Мощуні рашисти, голова болить сильніше та частіше. 

Валентина Злодєєва, жителька с. Мощун:

Вони начали лупить по нас. У сусідів 2-етажний особняк, був рядом дерев'яний сгорєл, рядом дом – згорів. Як вернулися 20 квітня, відновили кришу, вікна. Двері, самі, все самі, нам ніхто нічо не помагає. Плюс і мародьори були, через вікна залезли, перещупали все в шкафах, винесли і строітельниє інструменти, і тачку, і пилку, вчора поліція до нас приїжджала.

У когось війна забрала дружину, у когось - дитину. Сотні селян після небажаного візиту російських нелюдів втратили сенс буття. Про весь свій біль - не так фізичний, як душевний - пацієнти розповідають лікарям. 

Тамара Куршакова, сімейний лікар:

Есть у нас, где муж жена у него на руках погибла. В общем, что тут говорить, тут история на истории… Или вот мы ездили на вызов, она одна, и трое на фронте. Это все тяжело.

Сотні людей на Київщині втратили житло. І тепер змушені зустрічати холоди ось у таких модульних будиночках. Далеко не всі вони пристосовані для зимівлі. Тим більше зараз, коли після масованих ударів росіян по енергетичних об'єктах в області стали часто відключати світло. Без електроенергії всередині стає холодно, як на вулиці. Це підвищує ризик захворіти, кажуть лікарі. І не лише на сезонну застуду. 

Тамара Куршакова, сімейний лікар:

Там же надо постоянно свет, чтоб было отопление и все равно прохладно, по п'ять-шесть часов нет отопления. Слава Богу, что людям дали, это не в поле, но все равно, очень холодно.

Лікарі добре розуміють біль, який довелося пережити селянам. Серед медиків мобільних бригад - чимало переселенців. І вони добре пам'ятають, від чого тікали з рідних міст. 

Олександр Некряч, сімейний лікар:

Від постійних викрадень мирних жителів, через загрози, обстріли, які були по периферії і в Херсон почали прилітати, задля безпеки родини виїхали на підконтрольну територію України… Все кинули. Чекаємо повернення скорішого.

Це волонтери назвали Джавелінкою девочку, а це тоже привезли до клубу ящик собак.

Валентина Помпенко - шанувальниця народної медицини, до війни сама ходила до лісу збирати трави. 

Валентина Помпенко, жителька с. Мощун:

Оце безсмертник в мене висить, якщо погано і відчуваєте горєчь в роті, ви одну квіточку заварюєте і все буде отлічно. Тут в мене я насушила прекрасний подорожник, від кашля.

Тепер - у ліс ходити небезпечно. Рашисти й там позалишали безліч неприємних сюрпризів - снарядів, що не розірвалися, мін та "розтяжок". Та й книжок із рецептами в жінки не залишилося. Дім Валентини згорів через ворожі обстріли. 

Валентина Помпенко, жителька с. Мощун:

Мені двуже жалко, що усі згоріли мої книжки по травам, нема ні єдиної. Але може куплю собі енциклопедію. Те, що в голові, комп'ютеру етому залишилось, трохи позабувала, бо війна дає трохи на голову. Наче вірш знала, забулася.

Зараз Валентина живе у доньки. Себе підтримує думками про неминучу перемогу. А ще - вчить вірші. Каже, це теж своєрідна пігулка для мозку.