Щодня працюють в екстремальних умовах: один день з чергування лікарів швидкої допомоги [ Редагувати ]

Вони щодня працюють в екстремальних умовах. Медики швидкої - бійці фронту, якій зазвичай залишається за лаштунками. І ніхто з пересічних українців навіть не уявляє, з якими труднощами доводиться стикатися фельдшерам. На останній поверх без ліфта, а якщо ще й пацієнта потім нести на ношах... Маніпуляції під світлом ліхтарика.

Мій колега Роман Барашев провів один день з бійцями медичного фронту. І каже, професія ця для людей надстійких.

Притормози. Стой. Включи мигалки. Самая верхняя правая. Все, с Богом!

Цей ранок ми зустрічаємо в одному з пунктів екстреної медичної допомоги у Києві. Звідси щодня на виклики виїжджають з десяток карет швидкої.

Сергій Карась, лікар Київського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф:

На початку війни збільшилась кількість травм, вогнепальних поранень, звичайно ми до такого не звикли, стикалися з таким, але дуже рідко, з початком війни це стало стандартно - травми, поранення вогнепальні.

Лікарі розповідають - раніше швидку найчастіше викликали пацієнтам з інфарктами, інсультами, переламами... Зараз додалися тяжкі травми від рашистських обстрілів. Сергій пригадує один із виїздів на місце ракетного удару.

Сергій Карась, лікар Київського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф:

Отримав уламкові поранення, пролежав годину, його ніхто не бачив, бо люди не ходили там… Дивом патруль проходив, почув, що він кричить … Ми його завезли в 17 лікарню, політравму, з уламковими пораненнями грудної клітки, переломом нижньої кінцівки.

Темні дороги, світлофори, що не працюють. Занурені у пітьму під'їзди й постійні перебої зі зв'язком. В умовах енергетичної кризи дістатися пацієнта та допомогти йому - це завдання з багатьма перешкодами. Але лікарі та водії докладають зусиль, аби затримки були мінімальними.

Сергій розповідає:

З'являється виклик. Планшет стандартно дає сигнал, клавіша "прийняти виклик". Ми його приймаємо, сідаємо в автомобіль, їдемо. По прибуттю ми ставимо - "прибув до пацієнта".

Сергій запрошує в автомобіль.

Прошу в автомобіль… Є щит для транспортування пацієнтів з травмами хребта. Є ноші, якщо ми під'їжджаємо і бачимо, що у пацієнта труднощі. Є сидяча каталочка, на якій можна транспортувати сидячих пацієнтів, яким проблематично рухатись … Ми забезпечені апаратурою всією. Апарат штучної вентиляції легень, дефібрилятор, інфузомат, для дозованої подачі ліків.

І поки ми знайомимося з озброєнням бійців медичного фронту, бригада отримує перший виклик. Вирушаємо!

Андрій Пилипець, патрульний поліцейський:

Отримали виклик, що невідома особа намагається зайти до приміщення … Вона була можливо в алкогольному або наркотичному сп'янінні, підійшов хірург, який працює недалеко, він каже, що слід викликати швидку медичну допомогу.

З'ясувалося, що допомоги потребував ось цей чоловік. Він прийшов до Інституту теплоенергетичних технологій зігрітися. Лікарі констатують - останнім часом їм дедалі частіше доводиться мати справу з безхатьками та п'яничками. І це забирає чимало часу! Цей, здавалося б, комічний випадок по суті вкрав у медиків близько трьох годин. Довелося викликати медичну підмогу, передавати чоловіка іншій швидкій. Лише після цього наша бригада змогла вирушити на інший виклик.

Допомога потрібна? - Ні, дякуємо. - Чому ж не потрібна, потрібна! - Йдемо, допомагати.

Вивозимо хворого з квартири. Зносимо разом.

Вам буде важко. - А що робити? - Руки на живіт. - Я все правильно роблю? - Виносимо. Лягайте.

Найбільша проблема в умовах енергетичної кризи, кажуть лікарі - ліфти, що не працюють. Доводиться підійматися пішки і на 10-й, і на 24-й поверх. А потім спускати хворих пішки. В цьому випадку, можна сказати, нам пощастило. Пацієнт живе лише на другому поверсі.

Тетяна Чернюк, донька хворого:

У нього цукровий діабет, сахар може, ми визвали швидку допомогу. - Швидко приїхала? - Дуже швидко… оперативненько.

Світлана Литвиненко, фельдшер:

Підозра на гостре порушення мозкового кровообігу. В народі інсульт.

Фельдшером швидкої Світлана працює вже 35 років. Каже, роботи мед бригадам екстреної допомоги додали рашистські атаки. Навіть її онуку, що народилася в березні цього року, по суті довелося рятувати від рашистських снарядів.

Світлана Литвиненко, фельдшер:

…народилась під час бомбардування … Коли рашисти заходили в село. Їм вдалося евакуюватися.

В умовах ворожих атак знервовані люди викликають швидку навіть тоді, коли не треба. Як наслідок до половини викликів - холості.

Олексій Степанчук, водій автомобіля швидкої допомоги:

З м'яким характером тут працювати дуже тяжко, тому що за сутки надивишся всяких чрезвичайних ситуацій - і ДТП, больниє. Твердий повинен бути характер. - Але, бачу, що і посмішка повинна залишатися.

Роман Барашев, кореспондент:

Коли в будинку вимикають світло та не працює ліфт, лікарі користуються ось такими ліхтариками й ми запитаємо: а маніпуляції важко проводити в темряві? 

Сергій Карась, лікар Київського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф:

В мене колега майстер своєї справи, для неї це не є великою проблемою. Для мене також, родичі також допомагають, присвічують з телефонів.

Екстрена допомога готова працювати в екстрених умовах - запевняють медики. Служба має вдосталь генераторів і пального, працює безперебійний інтернет. А отже навіть за тривалого блекауту лікарі приїжджатимуть на виклики!

Сергій Карась, лікар Київського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф:

Ми українці, ми з усім впораємось. Ми віримо в Перемогу, все буде Україна.