Чемеровецька громада на Хмельниччині прихистила понад три сотні переселенців [ Редагувати ]

Хмельниччина приймає переселенців зі сходу та півдня. До області вже переїхали понад вісім тисяч людей з деокупованої Херсонщини. Людей розселяють у громадах, забезпечують першим необхідним і надають психологічну допомогу. Про це далі.

У цьому дитячому садочку Чемеровецької громади, лунає сміх малечі. Нещодавно тут оселилися нові мешканці: 10 дорослих і 15 дітей, віком від одного року.

Ми всі плакали. Вони виходили з тих автобусів. Я не знаю.

Це вимушені переселенці з Херсонщини, які, рятуючись від рашистських обстрілів, переїхали евакуаційним потягом на Хмельниччину. Дев'ять місяців люди жили в окупації. Згадки про цей час - страшні.

Артем Аксєйтов, переселенець з Херсона:

Ходить по городу вообще было нельзя. Потому что они забирали, вывозили, садили, много допрашивали. Очень много. Очень много допрашивали. Хотели все узнать. Буквально все, вплоть до фамилии соседа.

Чимало людей зникли безвісти. А тих, хто потрапляв до підвалів, морили голодом і жорстоко катували. Артем розповідає: сусід повернувся ледь живий.

Артем Аксєйтов, переселенець з Херсона:

Приехал побитый очень. Очень хорошо побитый. Говорил, что кормили раз за эти трое суток. Воды тоже пару раз попил. Держали не знаю для чего.

Після звільнення, херсонці зраділи. Але рашисти почали нещадно нищити місто. Заховатися від смертельних обстрілів було ніде.

Вікторія Табакова, переселенка з Херсона:

Бомбоубєжище замінірували наше. Нам не було куда біжать, бо воно було замініроване. Вони замінірували вишки телевізійні, вони уїхали, вони залишили нас без світла, без води. Вони все познімали, всі провода поперерубували.

Рашисти щодня руйнували житлові будинки, лікарні, школи. 31-річна Вікторія із чоловіком і двома доньками дивом вижили.

Вікторія Табакова, переселенка з Херсона:

Дуже страшно, коли йшли додому, коли начали гради падать, а ти ідеш з маленькой дитиной, а рядом ще дитина, це дуже страшно. Коли небо все красне і ти стоїш і бачиш свій будинок і думаєш: він цілий чи нє. Іти туди чи ні. Можна там спать чи нільзя там спати.

Першим евакуаційним потягом родина приїхала на Хмельниччину. Вдалося врятувати й чотирилапого улюбленця.

Злата, переселенка з Херсона:

Это кошка Няша - наша любимица. Мы ее все любим, мы ее никогда не оставим. Она, конечно, когда мы ее в поезде везли, оня мявкала, но я все равно ее несла.

Переселенців оселили у дитячому садочку.

Ірина Трач, директорка дитячого садочка:

Те, що вони розказували, все було на емоціях і ми всі переживали за них. Думаємо, що в нашому закладі буде комфортно.

Вікторія Табакова, переселенка з Херсона:

Всім забезпечені. Главне що є світло, не бахкає. І є де дитину покупать.

Щодня для цих родин готують їжу. У кухарки - пані Галини, обидва сини захищають батьківщину, а жінка допомагає переселенцям.

Галина Люлько, кухар дитячого садочка:

Смачний? Кажуть що смачний. Не знаю. Узвар наш - західний. В нас ще макарони з м'ясом. Окремо, бо може хто не любить. І молочний суп вермішелевий. В нас є дітки маленькі, то так ми і варимо.

Чемеровецька громада вже прихистила понад три сотні переселенців.

Олександр Гураль, староста села:

Всіх зустрічаємо, і надіємось, що ще буде більше. Будем шукати будинки. Дехто висилився, дехто так приймають, кімнати виділяють.

Загалом на Хмельниччину переїхало понад 8000 переселенців із Херсонщини. Евакуаційні потяги продовжують прибувати.