Приїхали голі й босі: історії людей, які знайшли прихисток у шелтері [ Редагувати ]
Щодня громади Дніпропетровщини отримують запити на розселення переселенців, але у колись вільних будинках уже мешкають евакуйовані. Щоб дати людям дах над головою, у Любимівській громаді створили шелтер на 150 осіб. За перші два місяці роботи третина місць вже зайняті. Про умови проживання та про те, як звернутися по допомогу? Розкаже Олена Мендалюк.
- Як у вас? Давай пробувать? - Макарони приготували. Попробуйте, дякую. - От бачите, які смачні макарони.
Жінки пораються на кухні, готують для мешканців обід, пригощають ще й пиріжками. У шелтері знайшли прихисток переселенці із Донеччини та Дніпропетровщини. Людмила на початку травня виїхала з рідної Новопавлівки. Разом із родиною відтягували це до останнього, але росіяни безперервно б'ють КАБами.
Людмила, переселенка з Новопавлівки:
А зараз можна не їхати туди. Я плакать хочу, чесно говоря, додому вже хочу. Просто хочу додому.
Чоловік поїхав на заробітки, а жінка із сином та кішкою оселилися в шелтері.
Людмила, переселенка з Новопавлівки:
Дають все удобство, нам кроваті подавали, розрешили даже кошку взять з кошенятами. Кошенятка вже тут народилися. Одежу нам тоже дали Ми приїхали голі й босі, можна так сказати. Все дають, стіл, духовка, ну все.
Пані Анастасія з Селидового покинула домівку через наближення лінії фронту. Спершу евакуювалася до Новопавлівки. Там з родиною купили будиночок, але російська армія зруйнувала і його.
Анастасія, переселенка з Селидового:
Бахнуло з правої сторони, від нас метрів 50. У нас вилетіли вікна, двері й дах. Син за один день підрихтував усе. Буквально через дня два, як вибухнуло, я опинилася під завалами, двері, вікна, все впало на мене.
У пошуках прихистку до Любимівської громади чи не щодня приїжджали переселенці, розповідає голова. Та із часом заселяти їх стало ніде.
Євген Широких, голова Любимівської громади:
Приїжджають люди, дзвінки телефонні щодо того, чи є вільні місця, де можна помістити для проживання людей, які евакуюються із зон бойових дій. До цього у нас такої можливості не було. Ті будинки приватні, які є, там вже оселилися, місць не було.
Будівлю, в якій створили шелтер, 10 років не експлуатували, були відрізані всі комунікації. Завдяки фінансовій підтримці міжнародних партнерів, громади та місцевого бізнесу - за два місяці підрядник зробив ремонт та встановив енергоефективну систему опалення. А кімнати облаштували побутовою технікою.
- Це пральня, ключиків немає? - Да. Це у нас кухня, самі готуємо. Це вбиральня, всі умови створені.
Зі 150 вільних ліжко-місць за два місяці роботи шелтера – третина вже заселена.
Євген Широких, голова Любимівської громади:
Часу можуть знаходитися три доби, а потім вони можуть знаходитися на більш тривалий термін, вже потім вони обговорюють це з адміністрацією і вирішують індивідуально це питання.
З харчами та засобами гігієни для переселенців наразі допомагають гуманітарні організації. З усіх питань щодо заселення можна звернутися до керівництва Любимівської громади.
