Перший український симфонічний оркестр створили у Лондоні [ Редагувати ]

Перший український симфонічний оркестр створили у Лондоні. Музиканти в ньому - як українці, так і британці. Грають виключно українські класичні та сучасні твори. Усе на волонтерських засадах.

Зібрані на концертах гроші вкладатимуть в музичну освіту дітей, які залишаються в Україні. Зокрема, закуповуватимуть інструменти та відбудовуватимуть школи. З керівницею проєкту та його учасниками поговорила наша британська кореспондентка Світлана Чернецька.

Це уривок із сюїти "Злий брат". Твору, написаного у розпал війни на Донбасі композиторкою Іриною Гоулд. Створення першого українського симфонічного оркестру у Лондоні - це її ідея та втілення. Професійних музикантів вона шукала серед новоприбулих українців та небайдужих британців.

Ірина Гоулд, композиторка, керівниця українського симфонічного оркестру у Лондоні:

Це було дуже важко, я не буду таїти, що коли я це розпочала, я просто сіла і почала плакати. Боже мій, що я таке взагалі придумала, де я зберу цих людей? Мало, що їх треба згуртувати, їх треба ще й тримати оцією ідеєю. Можливо вони відчувають цей біль, тому що мій брат - він на війні, ми його не бачили рік вже, в нього також сім'я, в нього маленька дівчинка, тому можливо, вони відчувають цю енергію.

Два місяці тому на першій репетиції цього оркестру було всього п'ятеро людей. А зараз - це повноцінний колектив, який вже дав свій перший концерт.

Унікальність цього лондонського оркестру в тому, що він виконує виключно українські твори.

Ірина Гоулд, композиторка, керівниця українського симфонічного оркестру у Лондоні:

Ми всі знаємо про Чайковських, Римських-Корсаків, ми це все знаємо, а от українські композитори, вони завжди були десь. Тільки зараз почали дізнаватися - а хто такий Сільвестров, тут на Заході, я маю на увазі, тільки зараз почали дізнаватися хто такий Скорик, про Івана Небесного я взагалі мовчу, тут його не чули. Тому мені хочеться надати оцього визнання українським композиторам.

Але це не єдина мета оркестру. Головна ціль - допомогти розбомбленим музичним школам в Україні. Ірина - в минулому вчителька, тож впевнена, музика здатна зцілювати та допомагати дітям у складні часи.

Спеціально для цього проєкту композиторка поїхала зруйнованими містами України, і на власні очі побачила - стерті з лиця землі школи, як в Бородянці, розтрощені музичні інструменти та дітей, які попри все - приходять на заняття.

Ірина Гоулд, композиторка, керівниця українського симфонічного оркестру у Лондоні:

Дуже багато людей казали мені зараз війна, яка музика, зараз не до музики, дітям не до музики, ні, це зовсім-зовсім не так. Коли я їздила у Ворзель, їздила у Бородянку і коли я бачила, в яких цих умовах ці бідні діти займаються музикою - чотири градуси тепла у них, в розбитій школі і вони сидять в курточках, в шапках і вони навчаються, я спитала "чому ти це робиш", а вони кажуть "музика - це моє життя, музика нам допомагає жити, бачити цей весь жах". Одна дівчинка, бандуристка каже "от коли я чую звуки бандури - це мені допомагає відключитися, я переношу свою уяву в інше місце, де немає сирен", це для них, як терапія.

Так само терапією цей оркестр став для багатьох українських втікачів, які приїхали в Лондон - перечекати війну. Одеситка Мая витрачає по дві години на дорогу, щоби добратися на репетиції, та ще й з малими дітьми. Але запевняє, воно того варте.

Мая Діденко, учасниця українського симфонічного оркестру в Лондоні:

Тільки чекала нагоди, де можна примінити себе як музикант, коли побачила об'яву, що набирають в оркестр, звичайно, згодилася, цікавий такий досвід, тим паче з музикантами з різних країн. Тут якось намагаєшся продовжувати своє життя, бо життя ж то продовжується, та, ніби декорації змінюються, але життя продовжується. Так, в нас неповна сім'я, тому що батько залишився в Одесі, ми від цього страждаємо, зрозуміло, це наші жертви. Але ми вибрали ось так - тому що маленькі діти, їм потрібен розвиток, навіть як би я хотіла бути разом з чоловіком, в нашій країні, але заради них шукаємо кращої нагоди.

Для скрипальки Олі - участь в оркестрі теж стала відрадою. Бо так само починає своє життя у Лондоні з нуля.

Ольга Довгас, учасниця українського симфонічного оркестру в Лондоні:

Два-три місяці я тут настільки боролася з собою, бо я не знала чи я правильно зробила, що я сюди переїхала, що типу як кинула свою країну, а потім все-таки зібралася з думками, що ну…. Я молюся за Україну, за своїх рідних, кожен день, за свого брата. Він був у Бахмуті під обстрілом, слава богу живий, здоровий, він в лікарні, правда, але що він живий.

Українці складають половину оркестру, інша половина - це місцеві. Одні - в минулому вже працювали з композиторкою, інші - дізналися про оркестр випадково. Їх усіх захопила благодійна ціль проєкту та музика, яку вони виконують.

Едуардз Грєзніс, учасник українського симфонічного оркестру в Лондоні:

Це дуже гарна можливість показати українську музику. Бо існує так багато українських класичних творів, які потрібно доносити слухачеві. Крім того, Ірина сама чудовий композитор, музику якої теж варто показувати широкій аудиторії.

Сам Едуардз родом із Латвії, тож з радістю прийняв запрошення допомогти українським дітям.

Едуардз Грєзніс, учасник українського симфонічного оркестру в Лондоні:

Я дуже глибоко відчуваю нагальність та сум усіх цих подій, бо вони відбуваються так близько біля моєї батьківщини. І це дає мені можливість виразити усі мої емоції через музику.

А керівниця оркестру сподівається, що завдяки концертам та виступам зможе допомогти багатьом дітям в Україні.

Ірина Гоулд, композиторка, керівниця українського симфонічного оркестру у Лондоні:

Якщо ми зможемо дати їм оцю годину, там де вони не чують звуки війни і вони живуть у якомусь своєму світі де добро і любов і немає війни, то моя мрія здійсниться, я знаю, що я не прожила даремно у своєму світі.