Гостомельський аеропорт: хроніка оборони стратегічно-важливого об'єкта [ Редагувати ]
І останній кадр відео, яке ви щойно побачили - це фото молодих хлопців, нацгвардійців з українським прапором. Це вони у перший день утримали Гостомельський аеропорт. І не пустили ворога до Києва. Летовище мало стати плацдармом для росіян. І таким собі транзитним пунктом для їхньої військової техніки та особового складу. Як нашим бійцям вдалося стримати навалу? Про події на аеродромі "Антонов", який став місцем ганебної поразки російського десанту - Даніїл Снісар розкаже.
Вони планували швидке і безболісне для себе захоплення Києва...
Та ще на "підльоті" - стикнулися з таким опором, якого й близько не чекали.
Мужики! Я подбит, иду на вынужденную!
Даніїл Снісар, кореспондент:
Події навколо аеродрому в Гостомелі почали розгортатися 24 лютого зранку. Спочатку окупанти вгатили крилатою ракетою у військову частину неподалік. А вже за годину, о восьмій ранку, через білорусько-український кордон рушили 34 гвинтокрили К-52. Вони летіли на малій висоті у бік столиці.
Володимир Смусь, начальник аеродромно-диспетчерського центру:
Близько п'ятої години ранку на вежу зателефонував черговий штурман "Укравіацентру" і сповістив, що по аеродрому "Бориспіль" нанесено повітряний удар. І що таке може відбутися по аеродрому Гостомель.
Володимир Смусь - того дня працював у диспетчерській вежі. Попри загрозу атаки - чоловік зранку приїхав на свою зміну. Про ймовірний наліт керівництву аеропорту вже було відомо. Тож, перед командою стояла задача зберегти літаки - цивільні авіалайнери, транспортні АН та "Руслан". Саме у цей час вирішувалась доля "Мрії", яку передислокувати так і не встигли.
Володимир Смусь, начальник аеродромно-диспетчерського центру:
На жаль, всі лінії на той момент були перегружені. Ні до кого не змогли додзвонитися. І було прийнято рішення - що зі своєї стоянки літак Ан-225 було переміщено під елінг, для того, щоб сховати від пошкоджень. Але на превеликий жаль, це не допомогло. Близько 12 години на аеродром був висаджений десант.
Росіяни висадили дві групи десанту за злітною смугою - вони намагалися взяти під контроль будівлі аеропорту. І ще одна група ворога висадилася північніше - у полях. Їхньою ціллю була база наших військових.
Початково, ідея окупантів полягала в тому, щоб саме тут, на аеродромі у Гостомелі приземлялися військово-транспортні літаки "Іл". З десантом і військовою технікою. Це місце мало стати точкою входу до столиці. Завданням рашистів було - зберегти злітно-посадкову смугу.
Андрій Куліш, пресофіцер бригади швидкого реагування "Рубіж" Національної гвардії України:
Йдеться про 18 бортів Іл-76 з росіянами на борту. Це був і особовий склад, і середня, і важка техніка, і артилерія. Вони всі мали бути розгорнуті тут, у Гостомелі саме того ранку. І це всього на всього, 10 кілометрів від Києва.
Андрій Куліш - пресофіцер бригади швидкого реагування "Рубіж". Він безпосередній учасник бойових дій, які точилися того дня в районі аеродрому.
Андрій Куліш, пресофіцер бригади швидкого реагування "Рубіж" Національної гвардії України:
Власне, тут у нас були кілька позицій зенітно-ракетного дивізіону, у нас було кілька зенітних установок, у нас були дві групи із ПЗРК, але варто сказати, що того ранку, 90 відсотків нашої бригади, основна сила - вона знаходилася на сході.
Територію аеропорту охороняли два взводи нацгвардійців. Пізніше третій взвод підтягнувся, як резерв. Того дня аеродром у Гостомелі боронили менше двох сотень військових. Основна частина з них - це бійці-строковики, а також управління бригади - пресслужба, військові пожежники, стройові службовці.
Андрій Куліш, пресофіцер бригади швидкого реагування "Рубіж" Національної гвардії України:
Я, чесно кажучи, був заскочений тим, що наші строковики, навіть не зважаючи на те, що це непрофесійні солдати, і основне їхнє завдання полягає не в тому, щоб воювати в першій лінії, і взагалі брати участь у бою, але вони дуже азартно воювали проти російських десантників. Були такі дуже мотивовані.
Ворожі гвинтокрили вели безперервний вогонь по території аеропорту. Значну частину повітряних суден, які були на землі - знищено або пошкоджено саме у цей час.
Володимир Смусь, начальник аеродромно-диспетчерського центру:
Підрозділ ДСНС, який забезпечував пожежогасіння на аеродромі. Командир цього підрозділу, разом зі своїми підлеглими спробував виїхати на гасіння пожеж. Але, на превеликий жаль, був розстріляний з гелікоптера. Він загинув, двоє його товаришів отримали поранення. Також серед наших співробітників були поранені.
Андрій Куліш, пресофіцер бригади швидкого реагування "Рубіж" Національної гвардії України:
Хмари того дня були досить низько. І гелікоптери літали практично у 20 метрах над землею. Фактично, вони маневрували між будівлями. І нам довелося маневрувати так само, тому що коли вертольот заходив на бойовий курс - доводилося міняти позицію, шукати укриття, щоб вижити.
І наші бійці не припиняли спроб збити ці гелікоптери, застосовуючи лише стрілецьку зброю.
Андрій Куліш, пресофіцер бригади швидкого реагування "Рубіж" Національної гвардії України:
То ми вже почали тоді так досить активно насипати по гелікоптерах, тому що виявилося, що концентрованим вогнем зі стрілецької зброї, з кулеметів, з автоматів - їх можна, ну принаймні, пошкодити.
Один гвинтокрил вдалося підбити військовим пожежникам. Ще один упав поруч з ангарами. Його залишки й досі на території аеродрому.
За кілька годин нерівного бою у гвардійців почали закінчуватися боєприпаси. Зокрема, й найважливіше - це протиповітряні засоби. Тож, командир вирішив - відвести особовий склад з території бази, і перегрупуватися. Здавалося, що росіянам досягти своєї мети таки вдасться. Але...
Підрозділи Нацгвардії цим планам окупантів завадили. Вони вчасно зрозуміли, що за гвинтокрилами може піти літак. І відкрили вогонь з мінометів по злітно-посадковій смузі.
Андрій Куліш, пресофіцер бригади швидкого реагування "Рубіж" Національної гвардії України:
Таким чином, можна сказати, що ми в певній мірі зірвали їхні плани. Бо основною метою російського десанту було взяти під контроль аеропорт, дочекатися висадки основних сил. А основні сили вони вже летіли сюди, вони вже були в повітрі.
Активні бої за стратегічно важливий аеродром та його околиці - точилися, з перервами до початку березня. Повністю ж звільнити "Антонов" вдалося під час зачистки Гостомеля. Наприкінці березня.
