Мова війни: як трансформувалось спілкування українців під час вторгнення? [ Редагувати ]

"Звільнення російськомовних" - один із головних наративів кремля у багаторічній війні. Повномасштабне вторгнення остаточно розставило для українців всі крапки над "і". Наш народ зрозумів - мова має значення. Співвітчизники більше не хочуть говорити мовою, якою віддають накази їх убивати. І поки росія розмиває реальність за допомогою новомови, українці створили свій словесний арсенал, який є нашою спільною зброєю у цій боротьбі. Про мову війни - Ярина Марків.

Свои! Які свої? Мій позивний, позивний мій!

Що найтонше і найчіткіше віддзеркалює дійсність? Мова... Так у нас і з'явилася - мова війни.

 

 

ЗСУ забавовнили орків! Погодьтеся, ще рік тому ви б і не здогадались, що означає це послання. Сьогодні - він зрозумілий кожному: "Усе спокійно: Збройні Сили України дали жару росіянам!" Мовна трансформація: за рік повномасштабної війни ми усвідомили, що українська мова - це обов'язок. Це - зброя. І це - тренд. Десятки нових слів, нових сенсів і нових фраз.

Я русскій воєєний корабль. Предлагаю сложить оружие и здаться. - Русскій воєнний корабль, іді нах*й!

24 лютого 2022. У легендарний напрямок - на пропозицію рф скласти зброю - вороже судно відправляє наш захисник-прикордонник Роман Грибов, під час битви за острів Зміїний.

Ця фраза... наш народ... трішки підняла настрій.

І стала першим символом української незламності!

Ар ю фром раша? С вами говорит старший помощник капитана с Грузии. Мы не будем снабжать ваш пароход. Русский корабль, иди нах*й.

Цю фразу друкували на білбордах, автівках, одязі. І саме вона - закрабована на першій марці воєнної колекції Укрпошти. Зрештою, вона стала історичною й відомою в усьому світі - рясніла на десятках шпальт видань, а в Україні, ще й офіційною, НАДС дозволив держслужбовцям сміливо посилати російський корабель, без шкоди репутації.

Максим Джигун, політолог:

Вона за масштабом своїм і впливом нічим не слабша за американський рух "black lives matter". І це колосальна перемога українська - коли наші люди стають авторами фраз, які стають всесвітньовідомими.

Доброго вечора, ми з України. Буденне вітання, яке в устах українців стало маркером на приналежність до нації нескорених. А для декого - фішкою:

Добрий вечір, ми з України.

Автори фрази - два кременчуцьких саунд-продюсери, відомі як Probass ∆ Hardi. Саме вони поклали її на музику й зробили справжнім хітом.

І ми виженемо всіх орків з нашої землі. Орки у літературі - армія міфологічних варварів. Справжнє втілення зла за англійським письменником Джоном Толкіним. Чим не портрет російських окупантів? Тому з перших днів вторгнення українці так їх і нарекли - а ще "руснею", "рюзкіми", "чмонями". Та найбільш вкорінилося в українському та й міжнародному лексиконі поняття "рашист" і "рашизм" - ідеологія терористичного режиму кремля проти українців. А який найпростіший спосіб викрити ворога? Правильно, словом!

Скажи "паляниця"! - Плоц... паланіц... - Паляниця! - По слогам мжно? - Па-ля-ни-ця! Паланіте, бл*ть?

Ще з перших днів повномасштабного вторгнення наш народ став екзаменувати ворогів - "паляницею". Справжнім лінгвістичним катуванням - для росіян.

Катерина Тимошенко, вчителька української мови:

Тому що направду російська фонетика відрізняється від української та відрізняється суттєво. Росіянам дуже складно даватимуться наші м'які приголосні звуки - такі, які є в слові "паляниця" - "ль" та "ць". У їх виконанні це буде чи "поланиця".

Сократівське "заговори, щоб я тебе побачив" - набуло нового сенсу на полі бою. Мова на фронті є індикатором "свій-чужий".

Що відбувається вночі? Як ви думаєте? Скотча не видно. Пристроєм нічного бачення чи в тепловізор - не розрізнити кольорів. Що є таким оберегом, який дає тобі безпеку, щоб в тебе не вистрілили свої? Таким оберегом є українська мова.

Свои. - Які свої? Мій позивний, позивний мій! - "Соловей"! - Тримайся, брате, все буде добре.​

Це ідентифікація.  Коли ти починаєш спілкуватись українською мовою - це дає ще додаткові такі шляхи до козацького коріння  для того, щоб отримати додаткові сили рухатися, там де вже немає сил.

Український артист Коля Сєрга - з початку великої війни став на захист країни. Як територіальних кордонів, так і мовних. Корінний одесит, який усе життя наповнював творчий арсенал російською - писав, співав і спілкувався - зараз - майстер українського слова - і в творчості, й у житті.

Коля Сєрга:

У квітні почалися експерименти з тим, щоб один день розмовляти, один день не розмовляти. Вони дуже швидко провалились. Я зрозумів, тут або двома ногами. Або ніяк. І тому в травні я вже почав розмовляти тільки українською мовою. Ну пісень 7-8 вже точно написано українською.

І кількість україномовного контенту в медіа невпинно зростає. В топ-шоу, на яких ще й вчать говорити українською! От як наша філологиня - Катерина Тимошенко:

У такому реченні "Поверхнею води...." як ми напишемо "півкола"? Валить! Ми напишемо разом. Абсолютно правильно!

Катерина Тимошенко, вчителька української мови:

Є багато запитів від людей російськомовних, які переходять на українську з-за кордону.

Українська - стала світовим трендом! Лише на платформі Duolingo за 2022-ти її почали вивчати майже півтора мільйона людей. Українізуються - ірландці, поляки, аргентинці і навіть японці з в'єтнамцями! Ба більше, українізми воєнного часу з'явилися в іноземних словниках! Приміром, слово "заукраїнити".

Ukrained - "Коли ти росія і вдираєшся в країну, а у відповідь отримуєш приниження на глобальному рівні", - таке пояснення дає неологізму онлайн-словник англомовного сленгу Urban Dictionary. А Politico - американське медіа - зафіксувало слово Chornobaites - "чорнобаїти", що означає робити одне й те саме безрезультатно й дуууже страждати через це.

Так славетна херсонська Чорнобаївка - з тисячами знищених окупантів дало нам не тільки сотні мемів, а й нове слово-іронізм. І ще кілька словесних знахідок - мови війни вашій увазі.

Байрактарити, енлоїти, джавелінити, стінгерити, хаймарсити - і всі вони означають - нищити русню. Як, власне, й слова "задвохсотити" чи "затрьохсотити".

Ці слова - з військового сленгу.

Бандеромобіль - бойовий автомобіль ЗСУ.

Взяти затридні - нереалістичні плани.

Тракторні війська - неочікувана дієва допомога.

Макронити - робити дуже стурбований вигляд, але нічого не робити.

Ну й про новий сенс уже давно відомих слів, які з повномасштабним вторгненням сприймаються українцями геть по-іншому:

Приліт - влучання ворожої ракети чи снаряда у що-небудь.

Тривога - сигнал про необхідність прямувати до укриття.

Чисте небо - відбій тривоги.

Їжак - протитанкова конструкція.

Ну і як же без бавовни:

Говорят что слышны хлопки в Крыму, Оксана, ты видела? Виділа виділа. Та то файно, файно. А у Криму бавовна на на на.

І якби не підміна понять росіянами - взрыв - на хлопок, ми б так і не осягнули нову, прекрасну та іронічну "бавовну". Бо якщо в Україні мову творить народ, то на росії - новояз - це вигадки кремлівської пропаганди.

В этом году будут отрицательные темпы економического роста.

Максим Джигун, політолог:

Коли російські топові журналісти, якщо так можна назвати з телевізорів у прайм-тайм говорять про отридцятельний наступ - то висновок лише один - це люди, які розраховують на абсолютно немислячу аудиторію.

Борис Тізенгаузен, політолог:

Все знают эти хлопки, отрицательные наступление, задымление и прочие разные вот слова, которые россияне придумали. Для чего? А потому что поняли и провели глубинные замеры и поняли что россиянам страшно. Страшно когда взрыв. Страшно когда отступают. И чем дольше длится война, тем меньше ответов на ключевые вопросы.

А ми, українці, не боїмося дивитися правді у вічі. І вперто продовжуємо боротьбу. Кожен - на своєму фронті. Пам'ятаючи про спільну зброю - мову.

Борис Тізенгаузен, політолог:

Я ніколи не вчив українську. Тому що я народився у Криму. Але я вже декілька програм записав українською. Тому головне - бажання.

І національна свідомість. Яка в українців у крові…

Тимур, школяр:

Стоїть на перехресті всіх часів розбита пошматована країна. В її містах - палаючі руїни, в яких лунає кришталевий спів.

І шепіт наших душ вже не стиха, в них буде чути мову солов'їну, коли впадуть нарешті на коліна імперії радянського зразка.

Війна у шістнадцятирічного Тимура - відкрила поетичний хист. Юнак - з російськомовної родини після 24 лютого вирішив перейти на українську... у віршах.

Тимур, школяр:

Я думаю будь-яка людина, яка розмовляла російською мовою до війни, до вторгнення, до всього і зараз намагається перейти будь-яка людина скаже, що це не просто. Але переходити на українську важливо, бо це частина нашої боротьби за незалежність.

Що для вас українська мова?

Українська мова - рідна. - Це частинка нас. - Це душа моїх думок. - Це кров народу. - Моє минуле і моє майбутнє.

Моє зараз. Моє все.