5 років поспіль вона рятувала інших: історія парамедика, яка втратила руку на передовій [ Редагувати ]

5 років поспіль вона рятувала інших, але одного дня рятувати довелося її. На позиції парамедикиня Неля Редька отримала важке поранення. На фронті жінка втратила руку. Христина Гашенко про боротьбу і на фронті, і за життя далі.

Не пощастило. 5 років щастило, а тепер не пощастило, буває.

Неля розповідає про себе скромно, з усмішкою. Їй 45. У лавах ЗСУ з 2016 го. Останні 5 років на передовій

Допомагати іншим - мріяла ще до війни, продаючи канцелярію в торговому центрі Донецька. 

Неля Редька, парамедик:

Я завжди мріяла бути пов'язана із медициною, але не сталося. І побачила нагоду, що можу піти в армію, можу бути парамедиком, як зараз бойовим медиком.

За час своєї служби, Неля врятувала на фронті не одне життя. У жовтні, поблизу села Терни на Донеччині, під час ворожої атаки їй самій знадобилась медична допомога. Її підрозділ росіяни обстріляли з мінометів.

Неля Редька, парамедик:

Це була позиція в посадці. Так, я відразу зрозуміла, що я дістала поранення. По-перше, шматки куртки розлетілися. І біль, я медик, дав мені зрозуміти, що руки майже нема.

Першим допомогу Нелі надав її чоловік, який був поруч із нею на фронті.

Неля Редька, парамедик:

Він перший до мене дістався, наклав мені турнікет. Я крикнула, як треба "300", щоб командир розумів, що є поранений, і все. І потім прибіг мій вже колега - медик.

Після поранення Неля провела 5 важких місяців в різних лікарнях України. Зараз на реабілітації в одному із медцентрів Львівщини.

Неля Редька, парамедик:

І відчай був, і надія була, і все було. Відчай - нове життя, нема кінцівки правої. Надія - впораєшся, життя триває, все зможеш.

Зараз у Нелі механічний протез. Його безплатно встановила одна із благодійних організацій зі Штатів.

Коли зафіксували, то вже можна плечима його. І ти так його затискаєш і переставляєш. Я його не так давно отримала, як та під яким кутом його тримати, яким захватом, як схопити. Я ще в процесі опанування.

Вже майже місяць вчиться користуватися протезом.

Неля Редька, парамедик:

Може, мені, як жінці, це важкувато. Може чоловіки сприймають це простіше, вони в усьому гарні, вони всюди гарні, і з протезом теж гарні. А ми, жінки, такі, нам хочеться бути по гарніше.

Сприйняти себе із металевою рукою, не просто, каже Неля. Особливо важко, коли перехожі звертають увагу на протез.

Неля Редька, парамедик:

Я не звикла там до якоїсь зайвої уваги, я не публічна людина. То з протезом ти привертаєш увагу до себе, як себе не налаштовуєш, привертаєш. Літо ще не прийшло, але розумію, що довгий рукав, гарна блузка якась.

Згодом планує механічний протез замінити на біонічний. Він має більш природний вигляд і головне - функціональніший. А поки тренує м'язи.

Реабілітація верхніх кінцівок легша, аніж відновлення м'язів ніг, кажуть реабілітологи.

Ігор Герен, реабілітолог:

Півтора, 2 тижні - з верхніми кінцівками. А з нижніми набагато більше - 3, 4, 5 місяців, кому як виходить. 

Окрім фізичних вправ, потрібні ще й психологічні. Бо ж такі поранення завдають і глибокого емоційного болю, пояснюють психологи.

Сергій Тітаренко, психолог:

Пройде час і цей травматичний досвід, який ми отримали на війні, він почне, умовно, вилазити назовні. І дуже часто важко впоратися самостійно. І чим раніше ми починаємо отримувати цю допомогу від фахівців з психічного здоров'я, тим краще і легше проходить цей адаптивний період.

Неля переконана, усі складнощі вона обов'язково подолає. І своєї мети - допомагати іншим не кине. Планує це робити вже як інструктор.