В Україні бракує реабілітологів, а на Львівщині - ще й протезистів: як встановлюють протези пораненим військовослужбовцям [ Редагувати ]
Нині українські реабілітаційні центри проблем із протезами та комплектуючими не мають.
В Україні бракує реабілітологів, а на Львівщині - ще й протезистів. У закладах, де складають металеві кінцівки, не вистачає потрібних фахівців. Деякі медзаклади своїх працівників на навчання процесу протезування відправляють до колег у європейські клініки.
Як встановлюють сьогодні протези пораненим військовослужбовцям, які кінцівки пропонують українські заклади і скільки це коштує для захисників, дізнавалися кореспонденти "Подробиць".
Крок за кроком, короткий перепочинок і далі. У німецькому містечку Дудерштадт українець Денис Кривенко вчиться ходити заново.
Денис Кривенко, військовий:
Тренування, тренування. Я вважаю, що потрібно постійно тренуватися, щоб повністю стати на ноги. Без підтримки брусів.
Обидві ноги та руку Денис втратив на війні. Торік у жовтні, у боях на сході України.
Денис Кривенко, військовий:
Я отримав поранення під Бахмутом, ми відступали і був "приліт". Коли я дізнався, що буду протезуватися, я зрадів, що знову ходитиму і матиму руку. Важко вчитися ходити заново, але я не здаюсь.
Денис - не єдиний українець у реабілітаційному центрі, що працює на базі однієї з найбільших ортопедичних компаній Німеччини. Її заснували понад сто років тому, щоб допомагати ветеранам Першої Світової. Нині у Дудерштадті та інших філіалах компанії протезують українських військових та цивільних, які постраждали у війні з росією.
Анатолій Тірік, представник компанії з виготовлення протезів та ортопедичної техніки:
З другої половини 2022 року кількість пацієнтів суттєво зросла. Ми помічаємо збільшення замовлень, особливо з протезних майстерень в Україні. Вони надходять регулярно, майже щодня.
А ще в Дудерштадті проводять тренінги для українських протезистів.
Анатолій Тірік, представник компанії з виготовлення протезів та ортопедичної техніки:
Отримати протез і спробувати з ним одразу ходити - це величезний виклик для людини. Потрібна командна робота фізіотерапевта та протезиста, які разом піклуються про пацієнта, вчать його, пояснюють, як робити перші кроки. Це тривалий і важкий процес.
Григорій, із Полтави, - один із учасників такого тренінгу. Вчитися у німецьких фахівців він буде три тижні.
Григорій Гримаренко, учасник тренінгу:
Зараз ситуація в Україні насправді дуже складна, тому що після повномасштаного вторгнення росії дуже багато людей з ампутаціями почали звертатися саме до протезистів і ми тут для того, щоб здобути досвід, який буде потрібен для допомоги їм у подальшому.
Після тренінгу в Німеччині Григорій повернеться в Україну. І допомагатиме військовим і цивільним знову повноцінно жити без бар'єрів.
Тетяна Логунова – кореспондентка:
Німеччина, Велика Британія, Сполучені Штати, Польща, Естонія та багато інших. Українцям, які через війну втратили кінцівки, допомагають в різних країнах світу. Точної статистики щодо кількості людей, яким необхідне протезування, немає. Утім рахунок йде не на сотні, а на тисячі.
А це вже реабілітаційна зала одного із львівських медзакладів. Ходити по-новому вчиться Олег Шкорбан. Поранення чоловік отримав під час контрнаступу поблизу Херсона. Разом із побратимами підірвалися на протитанковій міні.
Олег Шкорбан, військовослужбовець Збройних сил України:
Помню як підрив пошол. Помню як менаніка посікло тоже. По радостанціїї зробив доповідь ротному. Ну я не помню. Але мене діставала з середини з машини. Я був зверху на броні. Ноги були в середині.
Після поранення Олегу довелось ампутувати ногу.
Олег Шкорбан, військовослужбовець Збройних сил України:
А якось морально і без ноги нормально. Ну сначало якось вийшов з коми, то воно було, такі 2 дні була ситуація що інвалід, нікому не нужен, а то вже всьо отошло. Хі-ха, та й всьо. (сміється)
Тиждень тому чоловік отримав тимчасовий протез.
Олег Шкорбан, військовослужбовець Збройних сил України:
Зараз ще поболює трохи, воно ще не привично. Тільки привик, що ноги немає, а тут треба привикати, що вже єсть.
Щодня боєць тренується по три години - потрібно навчитися правильно ходити.
Пока привикнуть до нього саме важче, воно вєс дає. Буває фантомні болі появляються. Ну не на довго. Ну появляються.
Після поранення і до виписки уже з протезом в середньому необхідно 2 місяці. Акцент в медзакладі не лише на фізичних вправах, кажуть реабілітологи. Працюють і над психоемоційним станом.
Роксоляна Шміло, фізичний терапевт:
Ми намагаємося складати досить такі дружні стосунки. Чим швидше вони мають можливість роззнайомитися один з одним, ти швидше покращується їхній психоемоційний стан, тим більша мотивація у них до занять.
Це одна із причин чому Олег залишився проходити реабілітацію в Україні. Від протезування за кордоном захисник відмовився.
Олег Шкорбан, військовослужбовець Збройних сил України:
Якщо там із протезом случиться щось чи буде там потреба подогнать розмер чи ще щось. Це треба їхать за границю. Мені проще в Україні.
В Україні власні протези не виготовляють. Їх збирають із закордонних деталей. Наприклад, у цій клініці використовують німецькі комплетуючі.
Назар Багнюк, протезист:
Протез - це як "Лего" уніфіковані з різних виробників і можна скомбінувати найкращі варіанти для пацієнта, який йому потрібен.
Для іноземних протезів у медзакладі виготовляють куксоприймачі. Це спеціальна частина, яка з'єднує кінцівку пацієнта із металевою конструкцією. Якщо він замалий чи навпаки - його тут в спеціальній майстерні відкорегують.
Для військовослужбовців протезування в Україні - безкоштовне. Держава повертає вартість незалежно від того - встановили її у приватному чи комунальному медзакладі.
Галина Гуменна, директор протезно-ортопедичного підприємства (Львів):
В лютому підняли граничні ціни. 70 тисяч - це ампутація стегна, вище коліна. Гомілка відповідно там буде порядка 450 тисяч, там десь 450 тисяч получається рука. Це та межа, в яку має вписатися підприємство.
Загалом, нині українські реабілітаційні центри проблем із протезами та комплектуючими не мають. Кардинально інша ситуація із фахівцями.
Віктор Ляшко, міністр охорони здоров'я України:
Дійсно, їх не вистачає. Бо велика кількість приходить не одномоментно, а весь час і постійно людей, які потребують протезувань. І навіть неспроста я сказав нижні і верхні кінцівки. Був акцент на протезистах на нижні кінцівки, тепер пріоритет на верхні. І ті протезисти, які займалися верхніми кінцівками, вони зараз перезавантажені.
В українських медзакладах працює кілька десятків тисяч фахівців з реабілітації. Із них лише тисяча - це фізичні терапевти.
