Майже рік, як рашисти безуспішно намагаються захопити Авдіївку: ексклюзивний репортаж з передової [ Редагувати ]

Авдіївка. Ще одне місто на Донеччині, яке вже рік безуспішно атакує ворог. Там немає жодного вцілілого будинку. Але досі там лишаються жити до тисячі місцевих жителів й виїжджати не планують. 

Наші воєнкори Станіслав Кухарчук та Віталій Більський побували на позиціях наших бійців у Авдіївці. Їхній екслюзивний репортаж - далі.

Авдіївка. Ось уже майже рік, як рашисти безуспішно намагаються захопити місто. Штурми в лоб нашої оборони у ворога захлинулись, і зараз він методично розбиває незламну фортецю. Авдіївка понівечена російською артилерією, авіацією та ракетами. Канонада тут ніколи не вмовкає…

В Авдіївці ще досі залишається до тисячі місцевих жителів. Щодня вони гинуть та калічаться під обстрілами, але вперто не хочуть виїжджати. Біля підвалу, де живе Олександр, лунає музика з радіоприймача. З окупованого Донецька до Авдіївки чудово добиває хвиля російського радіо "Шансон" - і чоловіка це влаштовує. Каже, виїжджати з міста не планує, до обстрілів звик, продуктами забезпечують волонтери, а з холодом допомагає боротися його рудий кіт. 

За те, що рашисти і досі не зайшли в місто, українські вояки щодня платять високу ціну. Безпілотчики 53-ї бригади імені Володимира Мономаха на цілодобовому чергуванні. Хлопці відстежують, звідки росіяни обстрілюють багатостраждальну Авдіївку та наші позиції навколо міста. Цілей у пілотів чимало, адже ворог своїх планів не полишив.

Там, де недоцільно застосовувати артилерію, оператори дронів відпрацьовують самі. Пріоритетна ціль - це ворожа піхота. Запобіжні кільця від скинутих подарунків, як підтвердження ефективності роботи…

19! Я вам скажу, що це тільки одна частина того, що ми скинули. - Це за день? - Так! – Нормально.

Нашим армійцям вдається не підпускати росіян до міста. Оборона Авдіївки зараз тримається на плечах звичайної піхоти, яка стала щитом у полях та посадках. Частину шляху ми долаємо на броні, далі тільки пішки - все навколо прострілюється …

З наших позицій видно околиці окупованого Донецька і його аеропорт. Саме звідти росіяни намагаються продавити нашу оборону. Це відео відбиття чергової атаки окупантів. Вони вирішили штурмувати в лоб і майже дістались наших окопів. Та бійці 53-ї бригади не тільки втримали удар, а й знищили передову групу. І такі м'ясні атаки росіяни проводять ледь не щодня.

Роман - військовослужбовець Збройних сил України:

Там их очень много, лежат сверху, черви кушают, я вчера там был - там страх, а дальше там… Фух, там их розбивали минометами страх, они же наступают перед нами - убиваем их по-страшному. Лезут в наглую, в полный рост - вон куча техники битой - это все их.

Звідси дистанції до ворога вкрай короткі, тому хлопці завжди напоготові, і завжди в укриттях. Адже замаскуватись в посадках вже нереально - дерева та кущі знищила російська артилерія. Від початку вторгнення Олег вже тричі побував у шпиталі з пораненням та контузією, але не вагаючись знову став у стрій. Каже, його ділянка найвідповідальніша, бо не дає росіянам можливості оточити місто. 

Олег - військовослужбовець Збройних сил України:

В Авдіївку вони не пролізуть, вони сюди хочуть залізти, щоб трасу перерізати. Да, воно постійно в напрузі, є трошки тиші, але все так…

Тиша під Авдіївкою вкрай оманлива, тому Іван уважно спостерігає за ворожими позиціями. Будь-який рух противника одразу присікається. Іван каже, на відміну від росіян, у наших хлопців є значна перевага - підтримку артилерії на позиції може запросити навіть рядовий.

Іван - військовослужбовець Збройних сил України:

Набагато швидше і в нас стало набагато ліпше з цим. Раніше, якщо чекали 15 хвилин, пів-години, то зараз - хвилина, дві, п'ять і відпрацьовує так, що вони з останніх сил збираються і тікають.

Мрія хлопців зараз, аби росіяни якнайшвидше втекли з нашої землі, але в окопах всі розуміють, без допомоги ЗСУ ворог такого акту доброї волі не вчинить.