Точаться важкі бої: ситуація на Бахмутському напрямку [ Редагувати ]

На Бахмутському напрямку точаться важкі бої. Сили оборони намагаються з флангів обійти місто, аби не втягуватись у вуличні зіткнення й уникнути втрат. Росіяни ж закріпились на околицях міста і з артилерії буквально поливають усе довкола.

Гул гармат там не змовкає ні на хвилину. Щоб стримати наш контрнаступ, окупанти б'ють по тилах - рівняють із землею сусідні з Бахмутом села та містечко Часів Яр.

Містечко Часів Яр. Вже понад пів року населений пункт - під систематичним вогнем росіян. За останній місяць обстріли міста суттєво посилились. Після окупації Бахмута, Часів Яр мав стати наступною ціллю окупантів, та за межі української фортеці Збройні сили їх не випустили. На моніторі Андрія видно колишні позиції в Бахмуті, які займала його рідна 93-тя бригада - зараз там росіяни. Та остаточно закріпитись ворогу не дає наша артилерія.

Андрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Зараз тут іде війна артилерії - хто кого перестріляє. І то, на скільки я розумію, зараз росіяни постять відоси, що на 2 наших снаряди укропи випускають 15 у відповідь, тобто ми їх зараз трохи щимемо. "Вагнерівці" пішли й в них одразу тут все посипалось.

За даними військових, у Бахмуті на зараз залишились тільки регулярні окупаційні війська. Аби не втягуватись у вуличні бої, наші армійці намагаються взяти місто в оточення з флангів і видавити ворога. Та штурмовим діям заважає бездоріжжя - на Донбасі знову пройшли зливи і ґрунтові дороги стали непроїзними.

У пересуванні полями виручає лише гусенична броньована техніка. Нею зараз і колісний транспорт витягують, і до позицій доїжджають.

Село Іванівське - передмістя Бахмута. З тутешніх пагорбів видніються почорнілі каркаси бахмутських багатоповерхівок, з яких по Іванівському росіяни цілодобово ведуть вогонь. Колись доволі багате й охайне село знищене вщент. Місцеві жителі або виїхали, або загинули. Про колись мирне життя тут тепер нагадують лише покинуті тварини - їх тут повно.

Після жорстоких вуличних боїв за Бахмут бійці 93-ї бригади не втратили людяності. Хоча смерть навіть тут, в Іванівському, гуляє зовсім поруч. Росіяни побоюються нашого наступу із цього напрямку, тому тримають село під цілодобовим вогневим контролем - ворожі квадрокоптери постійно висять у небі.

Зараз в небі безпілотник, і ми сховались, щоб бути непомітними, тому що навіть по одиночних цілях, по одній людині, яка переміщується селом, росіяни відкривають вогонь з танків, мінометів - це стандартна практика, тому зайвий раз без потреби ніхто на вулицю не виходить.

Після прольоту квадрокоптера не проходить і 10 хвилин, як починається інтенсивний ворожий обстріл.

До розривів і свисту снарядів Холодноярці вже звикли. Після запеклих боїв за Соледар та Бахмут цих воїнів вже, здається, нічим не залякати. Хоча більшість бійців ще рік тому були цивільними людьми. Свій перший бій Дмитро прийняв цьогоріч у лютому, на околицях Бахмута. Каже, ці спогади з його пам'яті вже ніколи не викарбувати.

Навіть перебуваючи під цілодобовими обстрілами, Іванівське хлопці все одно називають курортом. На цьому напрямку росіяни виснажились і не атакують. А значить у бійців є можливість хоча б виспатись.