Бої на Луганщині стають дедалі запеклішими: як вояки стримують ворога на напрямку Кремінна-Лиман [ Редагувати ]

Бої на Луганщині стають дедалі запеклішими. Попри тактичні успіхи наших вояків, на півдні росіяни не припиняють спроб просування у напрямку Кремінна-Лиман. Неймовірними зусиллями силам оборони вдається стримувати ворога. 

Про те, як це відбувається - ексклюзивний репортаж Станіслава Кухарчука з Луганщини.

Прифронтова смуга на сході просто кипить від переміщень. Найбільш запеклі бої точаться на кордоні Донецької та Луганської областей у напрямку Кремінної. Тут на наші позиції росіяни скидають все - від гранат до авіабомб.

Ось так лісовими дорогами ми з черговим конвоєм військових просуваємось до лінії фронту. Прибувши на місце, хлопці поспішають якнайшвидше розвантажитись. І кажуть, що цього разу дістались точки успішно. Зазвичай дорога дається важче…

Та тиша на позиціях обірвалась так само несподівано, як і почалась… На щастя, обстріл застав нашу групу вже біля укриття.

Заледве росіяни відкривають вогонь, як починає працювати наша артилерія. Гармаші намагаються подавити вогневі точки ворога, аби той припинив стрільбу.

В такі хвилини вся увага на командному пункті прикута до моніторів. Коли всі вогневі точки ворога знайдені - до роботи береться важке озброєння. Дистанції між нашими бійцями та ворогом короткі, тому хлопцям в окопах наказують сховатись…

Увага , увага, я ***,  зараз будемо працювати, краще сховатись. Дим на моніторі, розрив побачили, я так зрозумів, що ми не спостерігали самих розривів… Приходи були десь в районі цілі, зараз підкоригуємо.

Так працює 2-й механізований батальйон 67-ї бригади ДУК. Напрямок важкий, каже його командир Артем. Росіяни ще зимою намагались прорватись звідси до Лиману і повернути місто під свій контроль. Увесь цей час ворог постійно змінює тактику штурмів, але наша оборона - непохитна.

Артем - командир 2 механізованого батальйону 67 ОМБР ДУК ПС:

В нас тут оборона. Ми тримаємо оборону і робимо все можливе, щоб вони не просунулись далі… Тобто вони намагаються сунути далі - задача в них така, вони і підганяють своїх своєю власною зброєю. На жаль, там не дурні сидять, інакше їх би вже тут не було.

Бої за цей величавий сосновий ліс не припиняються ні на хвилину. Його захисники для вогневих точок використовують кожен пагорб та кущ. Артилерія просто не стихає - таким чином ворог намагається прочесати ліс. 

Цей розрахунок СПГ працює по ворожих укріпленнях саморобними уламково-фугасними снарядами. Аби не потрапити під вогонь росіян, заряд запускають дистанційно, з укриття.

Під прикриттям СПГ батальйонні розвідники висуваються в сіру зону між нашими та ворожими позиціями, щоб уже з ближньої дистанції вдарити по бліндажах росіян. Іти доводиться обережно, прикриваючись кущами та деревами, іноді пересиджувати в укриттях - безпека передусім.

Вибухи… Зараз над позиціями - російський дрон і тому був наказ всім сховатись і перечікувати коли він полетить. Тому, що коли він нас помітить, він або скине якусь гранату нам на голову, ну або скоригує артилерію… Що теж не менш приємно.

Кожен такий вихід - справжня лотерея, каже розвідник Роман. Тут в окопах, хочеш не хочеш, а в долю доведеться повірити.

Роман - військовослужбовець 2 механізованого батальйону 67 ОМБР ДУК ПС:

Комусь везе, комусь не везе - тут як карта ляже. Тут ти не знаєш конкретно, що з тобою станеться. Стояв, запускав снаряд і в момент пуска прилетіла рядом міна - пока повезло… А там побачимо, що буде далі. Всьо, ідем працювать, да!

В швидкому темпі розвідники висуваються на вогневу позицію, довго на одному місці затримуватись не можна. Тим паче у ворога під носом…

Відстрілявшись, хлопці так само швидко повертаються до укриття і, перепочивши, рушають на базу. Завдання виконано, втрат немає… Вже дорогою назад комбат показує свій браслет - його вдягнув як оберіг і на згадку, за що він і його побратими воюють…

Згарда Сонця, Тризуб Святослава, тризуб Володимира Великого, тризуб ОУН. Завжди боролись, боремось і будемо боротись.