У боях за Херсон загинув чемпіон світу з хортингу Валерій Скоренцов: історія захисника [ Редагувати ]

Жити, пам'ятати й не здаватися. На Кіровоградщині родина загиблого військового вирішила продовжити справу його життя. Валерій Скоренцов був чемпіоном світу з хортингу в мирному житті й командиром взводу оперативного реагування на передовій. Про історію життя, про історію загибелі відважного захисника з позивним "Скорик" розповість Олена Бринза.

Анна Скоренцова, дружина загиблого Валерія Скоренцова:

Сильний, мужній, сміливий, завжди посміхнений, життєрадісний, цілеспрямований, це найкраща людина, яку я знала.

Так Анна відгукується про коханого чоловіка. Досі не може усвідомити, що його більше немає.

Анна Скоренцова, дружина Валерія Скоренцова:

Посмішка й очі його, його жага до життя, він був спортсменом, і завжди намагався досягти своєї цілі, цим він мене і підкорив.

Валерій Скоренцов був чемпіоном світу з хортингу. Бойовому мистецтву присвятив усе життя. В Олександрії викладав фізкультуру дітям в школі, готував маленьких спортсменів. Та з приходом загарбника на рідну землю - став на оборону країни.

Анатолій Скоренцов, батько загиблого Валерія Скоренцова:

Ой, та тяжко, тяжко мені говорить, Валерій був для мене опорою, надією моєю, але так сталося. Я розумію, що це війна, я знаю, що він не той, хто б ховався за спинами. Виховав сина: чесність, справедливість, повага до старших, але розумієте, от саме був у нас з ним інцидент, він сказав: батько, нащо ти виховав мене таким простим, прямим, важко таким жити.

Анна Скоренцова, дружина загиблого Валерія Скоренцова:

У військове своє життя намагався мене не залучати, щоб я не знала всього, що відбувається в його душі, що взагалі відбувається, бо я розумію наскільки це важко. Восьмого числа остання есемеска була о 14:11, що все добре, а о 16:30 його вже не стало.

Загинув Валерій, що мав позивний "Скорик" у листопаді 2022 року в бою з російським окупантом на Херсонщині. Його побратими під час короткострокової ротації зустрічаються з рідними Валерія і з нами, аби розказати: якою людиною і командиром був їхній "Скорик". 

Андрій, побратим загиблого Валерія Скоренцова:

Ми з Валерою служили понад 6 років, знаю давно його, були в одній групі, знаю його як відповідальною, чесною людиною, завжди з ним відчуваю себе впевнено, знаю, що прикриє мене.

Назарій, побратим загиблого Валерія Скоренцова:

Наша група потрапила в, так скажімо, засідку і кільце почало замикатися, в якому ми опинились, для того, щоб відійти, ми розділились, і під час відходу особисто я був поранений.  Валерій в цей час прийняв такий тяжкий виклик. По-перше, він виконував роль командира, допоміг нам всім вийти, він надав мені допомогу і завдяки йому не тільки я вижив, а вся та група вийшла в повному складі без втрат.

Єдину нагороду - Орден "За мужність" 3-ого ступеня Герой отримав посмертно. Його побратими, вважають, цього замало і хочуть, щоб Валерія Скоренцова відзначили належним чином.

Євгеній, побратим загиблого Валерія Скоренцова:

Він мені став не просто людиною, на яку я рівнявся, будучи дитиною в спорті, не просто товаришем по службі, а як старший брат, і для мене досі важко повірити, що його з нами немає. Я вважаю, що це та людина, яка як ніхто заслуговує на найвищі ступені нагород. 

За більше ніж пів року після важкої втрати - рідні вирішили продовжити улюблену справу героя. У спорт пішла і його донька. 

Костянтин Лищенко, тренер загиблого Валерія Скоренцова:

Зараз хочеться залишити не тільки таке гірке, а й залишати щось хороше, добре, там вулицю, допомогу, зараз сестричка Валери пішла по його шляху, і ми забрали її до себе в клуб, тренує діток.

Рідні й друзі хочуть увіковічити пам'ять про Валерія. Мають плани домогтися, аби в Олександрії та в його рідному селі Федірки на честь воїна перейменувати вулицю та спортшколу. А поки - чекають на перемогу України, за яку віддав життя їхній Герой.

Після того, як він загинув я набила: за плечима в тебе крила, за моїми - парашут, якщо я тебе любила, я тебе не залишу.

Вічна пам'ять усім Героям загиблим за вільну Україну!