Штурмовики – рушійна сила наступу: як вони працюють на передовій (відео) [ Редагувати ]

Кожен метр звільненої української землі дається кров'ю, і не варто чекати стрімких подій під час контрнаступу. Це не шоу. Про це в інтерв'ю американському виданню Washington Post заявив Головнокомандувач Збройних сил - Валерій Залужний. За його словами, українське військо потребує більше зброї: мова і про стволи, і про авіацію. 

Та попри все, Збройні сили йдуть вперед. "Протискають" позиції росіян на Таврійському напрямку. Пішли в атаку і на Бахмутському. Намагаються оточити ворога. Рушійна сила наступу - штурмовики. Більше про їх роботу в матеріалі нашого воєнкора - Руслана Смєщука.

І під розриви - на ворожі позиції висувається штурмова група десантників з вісімдесятої бригади. Це фрагменти штурму під Клищіївкою, що біля Бахмуту. Десантники тут перейшли в наступ, і просунулися на кілометри вглиб окупованої території. На землі все виглядає ще страшніше.

Умови - складні. Густа рослинність, вкрай обмежена видимість та заховані ворожі бліндажі. Проте штурмовики просуваються вглиб російської оборони.

У посадках завʼязуються люті перестрілки, але технічні, координовані з безпілотників і під прикриттям артилерії - десантники відбивають смугу за смугою. Звільняють гектар за гектаром. 

Австралійська бронемашина "Бушмайстер". На таких штурмовики часто висуваються до ворожих позицій. За кермом - Юрій, він возить десантників на штурми.

Юрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Щасливий, шо всі живі. Всі цілі. Ми проводимо багато часу, і тяжко, тяжко коли немає…коли хтось поранений.

З їхнім підрозділом ми зустрічаємося на одній із баз відновлення. Цей батальйон упродовж тижнів майже щодня штурмував російські позиції. Зараз відпочивають. Звісно - головне в характері штурмовика - це хоробрість. Але і фізична сила та витривалість - теж обов'язкові риси. Ворожий вогонь, обстріли, навантаження в спеку - дуже стомлюють.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

До 12 кілограм десь. Це тільки в рюкзаку. А плюс бронік, автомат, каска. Плюс на собі ще додаткові магазини. Це десь до 30 кг? Так, десь так. А як довго? По-різному. Буває 4 години, а може і весь день. 

Проте сучасний штурм - це дуже технологічний вид бойових дій. Просто бути сміливим і сильним - недостатньо. Потрібен ще розум і швидка реакція. 

Максим, військовослужбовець Збройних сил України:

То я думаю саме головне на штурмах - то звʼязок. Має бути завжди рації, по яким всі спілкуються, всі розуміють хто де стоїть. Але не тільки радіозвʼязок, але і ти бачиш - отут напарник стоїть і рухається…бо якщо хтось вперед пройде, то можуть бути погані ситуації. 

Максим та його побратими на штурмах працюють з обовʼязковим коригуванням з безпілотника. Оператор, моніторячи певну ділянку з неба, підказує групі на землі - де супротивник, на що звернути увагу, попереджає про небезпеку.

Павло - оператор безпілотника. Під час штурму веде групу - буває, і артилерію коригує. Каже: головне - діяти професійно і на рефлексах. Але це потребує високих компетенцій. 

Павло, військовослужбовець Збройних сил України:

Ти в дії, ти в ситуації, зараз - а все буде потім. Потім осмислиш…бо це небезпечно дуже довго задумуватись під час цього. Все відбувається дуже стрімко. Дуже швидко. 

Штурм - один із найжорстокіших видів бою. Із перестрілками на короткій дистанції, коли ти бачиш ворога. А він - бачить тебе. Де ворожі окопи - метр за метром, зачищають гранатами та кулями.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

3, 4 гранати не спасають. Може бути 6 гранат і він може вилізти. І надо його добить…щоб не мучався. Були такі ситуації, що 6 гранат - і він вилазив, і надо його добивать. 

Із цими хлопцями, на штурми завжди відправляється бойовий медик. За потреби допомагає пораненим прямо на місці, а потім допомагає евакуювати їх. 

Руслан, військовослужбовець Збройних сил України:

Було відірвано півлиця. Правої сторони цілої - це отакий був мій крайній штурм…було п'ятеро трьохсотих. І він був самий важкий. З нього все випадало, це саме тяжке було. Його врятували? Так, живий здоровий - йому пластину поставили. 

Допомога в першу годину після поранення - найважливіша. Або навіть доленосна. Адже часто саме в першу годину вирішується - житиме поранений чи ні. 

Руслан, військовослужбовець Збройних сил України:

По правилах мені там можно не бути. Медики повинні бути в більш спокойних місцях.. вже лише коли приїжджаємо, евакуюємо…але я рахую, що так більше потрібно. Бути біля їх. Бути там.

Хлопці розповідають, що після того, як вагнерівців змінили інші російські підрозділи - воювати стало легше. Без заградзагонів, мобілізовані росіяни - нерідко намагаються здатися в полон, і тим самим - зберегти свої життя.