Українська авіація допомагає ефективно нищити ворога [ Редагувати ]
А завдання в армійської авіації - найвищого рівня складності.
З першого дня повномасштабної війни протистояти ворогу ефективно допомагає армійська авіація Сухопутних військ України. Гвинтокрили незамінні під час оборони та наступів, і неперевершені у спецопераціях.
Щодня вони з повітря нищать живу силу та техніку ворога, доправляють десанти. А легендарні вертолітні місії на "Азовсталь" увійдуть до підручників з військової справи.
Про 500 героїчних днів української армійської авіації - у сюжеті Вікторії Балицької.
Ударний Мі-24 та транспортний Мі-8. Ці два повітряні борти є основою української армійської авіації. З МІ-24 можна вражати некерованими ракетами наземну живу силу, техніку та будівлі. А багатофункціональний Мі-8 використовується для спецоперацій.
Василь Мулік, штурман авіаційної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:
Основне завдання - нанесення вогневого ураження противнику з допомогою авіаційних засобів ураження. Але так само виконується спектр інших завдань: і транспортні перевезення, і десантування військ, і спеціальні завдання, і медична евакуація, рятувальні завдання.
Головне завдання гелікоптерів - вогнева підтримка наземних підрозділів. І армійська авіація виконує його з першого дня повномасштабної війни, розповідає Василь Мулік. Льотчик із 23-річним досвідом згадує перший день Великої війни.
Василь Мулік, штурман авіаційної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:
Ми були підняті по тривозі. Вивели вертольоти з-під удару звідси, з аеродрому. Прилетіли на заздалегідь підготовлений майданчик, потім ще на один майданчик прилетіли, на оперативний аеродром. Бойова зарядка, десант і до роботи - вже ввечері 24 лютого ми висаджували десант на Гостомелі і наносили авіаційні удари по льотному полю аеропорту Гостомель.
А торік у березні льотчики розпочали серію безпрецедентних зухвалих спецоперацій. Вони здійснили 7 місій на "Азовсталь", врятувавши понад сто поранених бійців.
Віталій, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:
Кожен політ в Маріуполь - це ляпас. Це реально ляпас і для ППО російського, і всім частинами, які там якби затиснули наші підрозділи. І це для них виклик. І це було це за честь, що в нас оце закриті ті місії.
Андрій, льотчик 12-ї окремої бригади армійської авіації ім. генерал-хорунжого Віктора Павленка ЗСУ:
Місія виконана - туди куди треба людей завіз, бо ми вивозили людей. Людей, і боєприпаси, і медикаменти. Назад нам треба було вести поранених.
Гвинтокрили пролітали по 150 кілометрів над територією, яку контролював ворог, віртуозно маневруючи поміж ворожими ППО та ПЗРК. Літали так низько, що після повернення на колесах був пилок соняшників.
Руслан, льотчик 12-ї окремої бригади армійської авіації ім. генерал-хорунжого Віктора Павленка ЗСУ:
Політ був на гранично малій висоті. Ми можна сказати їхали по землі. В технічному плані небезпечно, тому що можна зустріти птахів, які можуть пошкодити вертольоти. Також лінії електропередач, дерева.
Для цих смертельно небезпечних польотів обиралися кращі з кращих, розповідає один з організаторів спецоперацій Григорій Ситник.
Григорій Ситник, заступник командира 12-ї окремої бригади армійської авіації ім. генерал-хорунжого Віктора Павленка ЗСУ:
Знало про операцію мінімальна кількість людей, тобто екіпажі й, може, люди, які відправляли. Досить складна психологічна робота, тому що люди розуміли, що це завдання - надскладне. З мінімальним шансом на безпечне повернення додому. Без обстрілу там, безпечне повернення не було ні в одної місії. Завжди це проходило дуже складно, з великою кількістю обстрілів.
З 15 бортів, які літали на "Азовсталь", три росіяни збили, загинули льотчики. Люди - це найцінніше в армійській авіації, розповідає авіанавідник Володимир. Його завдання - вказати льотчикам координати цілей та скласти маршрут так, щоб обійти ворожу ППО.
Володимир, передовий авіанавідник 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:
Звичай ми прораховуємо радіоелектронну розвідку противника, радіоелектронну боротьбу противника, екіпажі летять без GPS, екіпажі можуть загубитися. Тому що при дуже низькому польоті для екіпажу дуже мало характерних орієнтирів, за які можна зачепитися, по яких він може летіти. А найбільш такою неочікуваною ситуацію може бути те, що ворог може в зону ураження завезти певні засоби ППО противника. Це було неодноразово.
Якщо екіпаж збито або він здійснив аварійну посадку - група авіанавідників мчить на порятунок. Важлива роль і у техніків, які забезпечують справність гвинтокрилів, а коли це необхідно, вирушають ближче до передової, щоб у польових умовах поремонтувати вертоліт.
Олег, старший технік групи обслуговування 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:
Але буває, що і вертольоти прилітають обстріляні, наша робота полягає в тому, що якщо влучили в елементи живлення чи в якісь блоки спеціальні, ми тоді їх просто замінюємо або якщо це проводка, тоді запаюємо.
Але окрім викруток та паяльника, гелікоптер потребує тепла долоні льотчика.
Павло Бардаков, командир 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:
Коли думками або вживу до нього звертаєшся, він завжди виручає. Він з останніх сил буде скрипіти всіма заклепками у двигуні, але він витягне, долетить і виконає ту задачу.
А завдання в армійської авіації - найвищого рівня складності. І серед них - перемога України у війні.
Василь Мулік, штурман авіаційної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" ЗСУ:
Вони зробили помилку в тому, що вони до нас вчепилися. Все - це є головна помилка. Решта - це тільки похідні цієї помилки. Ми це закінчимо обов'язково.
