Партизанський рух в Україні: вражаюча історія партизанів із Білозірки на Миколаївщині [ Редагувати ]
Два тижні тривали запеклі бої за Білозірку.
Вибухи на базах, прильоти в пункти розміщення, а ще підірвані колії та зіпсована техніка. Все це про роботу українських партизанів. Діють вони на всіх окупованих територіях. В тому числі в Криму. А наша наступна історія про партизанів з Миколаївщини. Зупинити путінську орду та не дати їм окупувати село, такою була головна мета партизан із Білозірки.
Під час наступу російських військ вони влаштовували пастки, корегували вогонь по загарбниках та допомагали нашим військовим. Про рішучі дії учасників партизанського руху - дивіться далі у сюжеті Наталі Сінченко.
Дем'ян Швець, житель села Білозірка:
На дорогах, де вони їздили, ми забивали коли, там фермери жертвували борони свої, пробивали колеса, а я корегував вогонь артилерією нашої, де вони їздять.
Про партизанські дії під час наступу на Білозірку розповідає Дем'ян. Чоловік згуртувався з односельцями - власноруч зупиняли путінську навалу.
Дем'ян Швець, житель села Білозірка:
Як почалось все, тут їздили колони, ми з хлопцями зібралися, незважаючи, що у нас тут було багато колаборантів та ще й при владі нашій, то ми відділилися від усіх, і були самі по собі. І почали виходити вночі й зупиняти колони.
Учасників спротиву було 15 осіб, діяти почали все у перший день Великої війни.
Дем'ян Швець, житель села Білозірка:
Кожен виконував свою роботу. Спочатку нас багато йшло. Як перша колона поїхала до Миколаєва по Снігурівській трасі, то ми вийшли до початку свого села, ми з коктейлями вийшли, ми рішуче вирішили не запускати до свого села.
У партизанів всюди були "очі". Жодна ДРГ не могла прослизнути повз.
Олег Волков, житель села Білозірка:
Возле лесосмужки стеклышки заблестели. Я поняв сразу, что до фермеры подкрались орки. Я пошел разбудил командира.Я говорю: иди дыбани. Он достал бинокль - шея вытянулась. Подскочил, уехал в ту сторону. Через 20 минут туда полетели САУ со рвов, и потом там полетели рукавицы, каски, железяки.
Швидко виявляли селяни й місце базування ворожих РСЗВ.
Олег Волков, житель села Білозірка:
"Смерч" какой-то заходил. Орки хотели заходить отттула, этой же улицей, где стояли украинские войска, и они нанесли удар.
Чоловіки прикривали нашу розвідку та робили вилазки. Після боїв, які шли трасою до Миколаєва, збирали ворожу зброю.
Дем'ян Швець, житель села Білозірка:
Ми знали, що тут розвідка була, ми прикривали їх тут вночі, щоб вночі ніхто зі спини не зайшов. Ми сховали їх, ми як місцеві знаємо, де можна так сховати, щоб їх ніхто не знайшов. Засаду їм таку зробили браву, що вони таку колону назад розвернули, а ми потім позбирали зброю їх. Ми все хлопцям, трошки їх збагатили.
Утім, загарбників було, як тарганів. Рашисти все ж зайшли в село.
Дем'ян Швець, житель села Білозірка:
Ми партизанили помаленьку, поки вони не заселилися тут, у школі. Страшно було, коли вони вже поселилися, бо могли шукати тих, хто шкодив. Я мав чуба козацького, потім побачив, що вони заселяються, то я кажу сестрі: давай зрізай. І добре, що зрізав, бо як наші почали викурювати їх, то вони звіріли.
Дехто з партизанів продовжував, попри ризики, залишатися у селі, а інші - долучилися до ЗСУ.
Володимир, житель села Білозірка:
Ребята с 80-ки сказали, что они не могут без подготовки взять, мой син ушел тогда добровольцем через военкомат.
Добровольцем пішов син Володимира. І загинув на Донеччині, захищаючи Україну.
Володимир, житель села Білозірка:
Он бывший морпех. Командир ДШБ, служил в морской пехоте. У феврале он ушел, а в сентябре уже погиб.
Окупанти заселилися у школу.
Дем'ян Швець, житель села Білозірка:
Ось це перша оборона на центральній вулиці, ще два окопи у мене на городі, ще підемо подивимось. А ось школа, в якій вони базувались.
Засіли й на подвір'ї Дем'яна. А коли зрозуміли, що їх помітили наші війська, підпалили хату чоловіка.
Дем'ян Швець, житель села Білозірка:
Наші військові штурмували їх із тепловізорів нічного бачення і стріляли. І вони, щоб заглушити тепловізори, палили будинки. Ось моя і сестри хресного хати спалені, і от там ще - 3 чи 4 хати палили.
Наталя Сінченко, кореспондентка:
Ось це подвір'я Дем'яна стало місцем перестрілки між Збройними силами України та рашистами, а саме цей гараж був єдиним прихистком окупантів, щоб врятувати своє життя.
Дем'ян згадує, вже після першого такого бою - путінська армія зазнала великих втрат.
Дем'ян Швець, житель села Білозірка:
Після першого бою їх поховали на кладовищі в центрі на кургані, а ховав і відспівав наш поп, московського патріархату. Тут трупи валялися по городу, і деякі навіть обгорілі були, і орки їх на кучу стягували. І потім, коли вони вже виїжджали, ми бачили, що вони камаз трупів вивезли.
Два тижні тривали запеклі бої за Білозірку. Але завдяки злагодженій роботі Збройних сил та партизанів - частину путінської армії знищили, інші - залишили село.
