Про війну в Україні мають знати всі: десятирічна японська волонтерка відвідала Миколаївщину [ Редагувати ]

Поїхала в Україну, щоб на власні очі побачити війну і потім розказати про неї світові. Прифронтову Миколаївщину відвідала наймолодша японська волонтерка. Туди вона прибула з Київщини, перед тим побувала в Ужгороді, а попереду - Дніпро, Кривий Ріг, Харків та столиця. 

Протягом тижня 10-річна Міраї спілкується з українськими дітьми, які живуть чи постраждали від бойових дій. Ті діляться своїми історіями, натомість гостя допомагає збирати кошти українським одноліткам, які цього потребують. 

У вишиванці та із синьо-жовтими стрічками в руках Міраї розважається з миколаївськими дітьми. Вони знайомі лише кілька годин.

Вихованці миколаївського дитячого будинку сімейного типу швидко порозумілися з японською гостею. Окрім розваг, мають важливу місію - своїй новій подрузі пояснюють, яке воно життя під час війни.

Олена Кривко, вихованка будинку сімейного типу:

Найстрашніше, мабуть, було, коли над твоїм домом пролітає ракета. Ти не можеш з цим нічого подіяти. Ти не знаєш, куди вона прилетить, яка в неї кінцева точка. Це дуже страшно, коли вона летить, ти знаєш всі правила, що робити, але ж ти не можеш цьому протидіяти.

Попри те, що мають 9 дітей, родина не виїхала з міста, яке регулярно обстрілюють. Війна навчила їх не лише сміливості та витримці, а й вирізняти та цінувати найважливіше.

Роман Коваль, вихованець будинку сімейного типу:

Треба завжди чіплятися за можливість, щоб бути з близькими. Бо тільки вони будуть підтримувати нас». За час війни дуже в багатьох людей роз'єднувалися сім'ї. Вони руйнувалися. Це страшно пережити.

Такі історії дітей війни 10-річна Міраї збирає у різних куточках України. Особисто побувала в постраждалих Бучі, Ірпені, Гостомелі. А під час візиту в Миколаїв пережила першу у своєму житті ракетну атаку.

Міраї Шіраїші, волонтерка з Японії:

Коли ми сиділи в підвалі, нам пояснювали, що робиться. Мені здається, я трішки відчула і трішки змогла зрозуміти, як почуваються українські діти.

Міраї живе в японському місті Осака. Навчається в 4 класі. Вперше про війну в Україні вона дізналася з новин. І це так вразило, що разом з благодійним фондом з минулого року дівчина почала збирати кошти для дітей, які втратили здоров'я, дім або близьких через російську агресію.

Олег Семенов, голова благодійного фонду:

Як збирала кошти, дізналася, що лицем нашого фонду "Постраждалі діти війни" є дитинка Саша Паскаль, яка постраждала від ракетного обстрілу. Вона почала збирати кошти цій дитині на протез. Коли вона назбирала, вона захотіла приїхати.

Найменша японська волонтерка переконана: про війну в Україні мають знати в усьому світі. І допомагати.

Міраї Шіраїші, волонтерка з Японії:

Моя мета - це те, що я побачила і почула, донести всім людям у світі. Дитячі історії. Якщо я розкажу це, то люди з інших країн теж захочуть, щоб війна в Україні закінчилася.

Японська волонтерка хоче проїхатися всією Україною, щоб познайомитися з якомога більшою кількістю маленьких українців. А далі створити свій благодійний фонд для підтримки дітей, постраждалих від війни.