Шукали "бандерівців" та вивчали татуювання у чоловіків: спогади селян Білозірки про російську окупацію [ Редагувати ]

Шукали "бандерівців", уважно вивчали татуювання у чоловіків та намагалися, цитую: "навести свій лад". До села Білозірка на Миколаївщині окупаційні війська зайшли на початку повномасштабної війни. Одразу взялися тероризувати місцевих жителів та грабувати оселі. А коли відступили, почали гатити по селу. Більше про життя в "руському мірі" - в матеріалі Наталі Сінченко.

Біля місцевої амбулаторії зібралися селяни - разом наводитимуть лад у будівлі медзакладу.

Валентина Саковець, жителька села Білозірка:

Прибираємо наслідки після руських прильотів, после їх перебування. Ми зараз відновлювати збираємося. Не дамо,  щоб у нас тут вовки вили.

Люди розповідають: Білозірку росіяни обстрілювали нещадно.

Валентина Зосімова, жителька села Білозірка:

Почали бомбити, коли наші солдати зайшли. Наші зайшли 18 березня. Відтоді нас бомбили. Нас сильно бомбили. Дуже горіло все. Нашу вулицю дуже бомбили. Все вигоріло. Страшно, дуже страшно.

А до того була окупація.

Валентина Саковець, жителька села Білозірка:

Руські зайшли, було страшно дуже. Вони в школі були, потім ходили по селу.

Пів місяця - стільки загарбники були у селі - люди жили у страху. Валентина розповідає, як вороги вишукували на тілі сина татуювання

Валентина Саковець, жителька села Білозірка:

Ми стояли під автоматами. Сина роздягли до пояса. Я сильно за нього злякалася. Він вийшов з двору. Я не очікувала, що він вийде. Я думала, що нас постріляють. Було дуже страшно. Їх командир був дуже страшний такий, він все кричав: "Де атовці, де Ваші "бандерівці". Які тут "бандерівці"?

Білозірку захопили війська з ОРДЛО. Спочатку сепаратисти говорили, що прийшли звільняти, а потім - про помсту і ненависть.

Дем'ян Швець, житель села Білозірка:

Вони приїхали... Кажуть "О, у вас так гарно, у вас така гарна школа. У вас тут все є". А там жінки кажуть: "Від чого ви нас прийшли звільняти?", Ви нас бомбили, і ми вас ненавидимо. 

У перервах між пошуками "бандерівців" окупанти мародерили та пиячили, пиячили та мародерили.

Валентина Зосімова, жителька села Білозірка:

Танки, сильно транспорту було багато, вони ходили через наше село, як додому. Їздили, а тоді в магазин стали ходити - грабувати. У фермера відібрали весь транспорт, все відібрали у нас. Там в одного і КамАЗи позабирали, і машини позабирали.

Дем'ян показує школу, де базувалися московити.

Дем'ян Швець, житель села Білозірка:

Це наша школа, і наші війська вели вогонь з танків, викурювали звідси, і, можливо, під цими завалами лежать тіла орків.

Рашисти, щоб врятуватися, навіть забігали у підвали, де ховалися місцеві

Дем'ян Швець, житель села Білозірка:

Всі тікали, ніхто не хотів воювати. Всі бігли стрімголов. І ми ж тільки забігаємо туди, сховалися, уже сусіди всі сиділи, і забігають два орки. Побачили, що там місцеві ховаються, і зрозуміли, що там безпечно.

А потім ці так звані вояки селянам і здавалися в полон

Дем'ян Швець, житель села Білозірка:

Видно, що молоді, перелякані страшно. Покидали зброю, роздягаються. Дістають гражданку, паспорт України. Підходять до мене. Ми хочемо здатися. Багато хто здався.

Щойно село деокупували - рашисти почали методично нищити Білозірку.

Сильно нас бомбили, і касетними нас бомбили, скільки людей побило. І нашу вулицю, все вигоріло, все побомбили. І хліба погоріли. Все.

Дехто з місцевих евакуювався.

Валентина Саковець, жителька села Білозірка:

30 квітня ми поїхали, бо вже не могли тут сидіти. Страшно було.

Але більшість все ж залишалися в селі. З-поміж них - і Валентина. Її сині у війську, а жінка мешкає в материній хаті, бо власна - розбомблена.

Валентина Саковець, жителька села Білозірка:

Він побитий, сильно він побитий. Нічого не отримала на нього. Немає ні документів, немає нічого.

Проте - вижили в окупації та під снарядами, каже жінка, то виживемо і тепер.

Валентина Саковець, жителька села Білозірка:

Дякуємо солдатам, допомогали нам. Солдати нас ніколи не ображали. І ліки давали, і все у нас було. І хліб давали, і картоплю давали, і нам гуманітарну давали. Гуманітарку привозили.

Нині самі жителі потроху відновлюють своє село, а допомагають їм волонтери.