На Хмельниччині майстриня відроджує стародавнє мистецтво віночків з воску [ Редагувати ]
Попри війну українці зберігають традиції та культуру. Наша наступна історія про майстриню з Хмельниччини, яка взялася відродити стародавнє народне мистецтво віночків з воску. З чого почалося захоплення і яке надбання вже в доробку - розповість Марічка Золота.
Серед експонатів сільського музею старовинного ужитку, пані Людмила показує весільний віночок нареченої.
Людмила Пшенична, майстриня:
Жителька нашого села Кушнір Віра у 1942 році виходила заміж у цьому віночку. Він так зберігся. Подивіться, який ніжний.
Понад рік тому жінка вирішила і сама створити віночок з воску. Ретельно вивчила технологію, придбала матеріали й взялася до роботи.
Людмила Пшенична, майстриня:
Я зробила 15 віночків різної складності, різної техніки. Використала всі елементи, які можливі для воскових віночків. Це квіточки, восковички, листочки.
Майстриня постійно вигадувала нові, більш складні конструкції. Одно, дво- і триярусні. І не лише весільні... А й патріотичні.
Людмила Пшенична, майстриня:
Тут вже квіточки більш такі реалістичні. Це волошки, а це - нагідки, календула. Це замість восковичок - стаканчики. Так вони називаються.
Для виготовлення найпростішого віночка, майстрині потрібно працювати щонайменше 2-3 тижні. І зробити від 300 різних елементів.
У роботі майстриня використовує спеціальний папір, клей, дротики й, звичайно ж, розтоплений віск або парафін. Спершу потрібно зробити гілочки з листочками та квітами, а потім їх завоскувати.
Восковичку - бульбашку з воску потрібно занурювати у віск разів 10-15. Нині пані Людмила робить рекордний віночок на тисячу восковичок.
е Юля моя заказала: мамо, зроби такий віночок, щоб були лише восковички й буквально пару трояндочок
Цей віночок пані Людмила подарує своїй онучці, яка незабаром стане на весільний рушник.
Щонайкращий. Тим, що він такий об'ємний і такі квітки. Я сказала мамі, що це мій найулюбленіший зо всіх.
Пані Людмила працює у Деражнянському будинку культури й нещодавно створила ще й метрові ляльки-мотанки для бібліотеки.
Це немовлятка, це області. Тут теж все ручна робота, все пошито в ручну. Вишивка в ручну. Ззаду тут, дивіться, вишитий герб України. Тут багато роботи.
Тетяна Сайпель, директорка Деражнянської бібліотеки:
Вона вирощує квіти, вона робить ляльки-мотанки, надзвичайно ексклюзивні віночки з воску теж вона робить. Вона співає в хорі, плете сітки. Мені здається, що така людина має стільки захоплень, що як вони в ній поєднуються, важко уявити.
Та пані Людмила не вважає себе особливою. Каже, сил творити надає мрія...
Людмила Пшенична, майстриня:
Я мрію про мир, щоб діти не гинули, щоб було все добре у нас в Україні.
