Правлять службу під обстрілами: як працюють капелани на фронті [ Редагувати ]
Церковна служба на лінії фронту. Без іконостасів, храмів та літургій. А просто на польовій кухні. Наш наступний матеріал про роботу капеланів на лінії фронту. Для бійців це не тільки про зв'язок з Богом. Капелани - справжні духовні наставники. Більше про Бога на війні - репортаж Руслана Смєщука.
Польове розташування ЗСУ, база неподалік лінії фронту. Кухня. Сьогодні тут свято. І це місце раптово перетворюються на капличку. Капелан, священник Православної церкви України все возить з собою. Просто в наплічнику.
Отець Олександр, капелан 30-ї бригади:
Це постійно. У нас є на ППД-каплиця. А так, знаєте, як кажу: все своє вожу з собою. Тобто ви бачите рюкзак, все вожу з собою, щоб і сповідувати можна, і причащати, і помазувати святим єлеєм. Ви все побачите.
Служба та проповідь звучать під гуркіт канонади.
Отець Олександр править скрізь. У полі, під загрозою російського ракетного чи бомбового удару. Це те, що українські капелани роблять щодня. У дуже різних та небезпечних умовах несуть слово Боже. Як колись перші християни.
Отець Олександр, капелан 30-ї бригади:
Майже нуль. Ми сьогодні знаходимось на бойових позиціях, тож все залежить від облаштування. Десь у якихось підрозділах ми можемо служити тільки у бліндажі. Щоб все це не спалили, щоб не працювали БпЛА противника, щоб не бачили скупчення людей. Тобто якщо в окопі сповідуємо, в мене є така маленька чаша, і за 10 хвилин буквально сповідаємо людей.
Отець Олександр - один із перших військових священників, пройшов спеціальні курси Міноборони. У День яблуневого Спаса, Преображення Господнього, він освячує фрукти, кропить святою водою і самих бійців. Служить літургію, а потім помазує воїнів.
Тут нема традиційного священника та смиренних парафіян. Усі присутні - побратими та посестри. Разом відбувають службу, разом жартують.
Ці бійці - танкісти. Кажуть: до фронту були вірянами, але до церкви ходили не часто.
- Ви ходили в церкву? - Не дуже часто, але час від часу. Але знаєте, на війні нема не віруючих.
А хтось на службі, мов уперше. Чесно розповідає, що не довіряє конфесіям. Вірить у Бога без посередників.
Але сьогодні ці всі дуже різні люди прийшли на відправу. Слухають уважно. Бо впевнені: пан Отець завше поруч.
Отець Олександр, капелан 30 бригади:
Насправді кожна втрата військовослужбовця - не тільки нашої бригади, сильно б'є по організму, але ми повинні пам'ятати, що перш за все на все - воля Господня. Тільки його воля.
Після служби вояки розходяться, повертаються до своїх обов'язків. Тільки борщ булькотить на кухні. Бійці точно знають: Господь та слуги Його разом з ними, воїнами-захисниками. Попри всі конфесії та особисті переконання, армійський капелан теж поруч. Завжди й скрізь.
