Виконували доленосні операції: історія пілота [ Редагувати ]
Підтримка з повітря. Без неї складно проводити масштабні операції на полі бою. Льотчики армійської авіації захищають від ракет і дронів небо над мирними містами. У нашому наступному сюжеті, підготовленому за матеріалами Сухопутних військ, історія пілота за позивним "Ґал". Боєць розповідає про "внутрішню кухню" та будні армійської авіації.
Зосередженість, холодний розрахунок, упевненість і спокій. Вони мають бути у кожного військового льотчика, розповідає пілот за позивним "Ґал". Йому особисто ці риси знадобилися у перші дні повномасштабного вторгнення.
Позивний "Ґал", військовий льотчик:
Ми мали відвести бойову техніку в безпечне місце, про яке ворог не знає, тому що позиціювання наших аеродромів, які будували ще в радянські часи, воно було відоме всім, а майданчики підскоку, які ми собі вибрали для виведення техніки з-під удару, вони були відомі тільки нам, що і дало змогу нам надалі працювати з цих майданчиків і вести вільний пошук колон противника.
Від розвідників пілоти отримували інформацію про пересування ворожих колон і вилітали на полювання.
Позивний "Ґал", військовий льотчик:
Траплялось всяке, попадали ми і під обстріли противника, і привозили дірки в "ластівках" наших, але справлялися з цими задачами. Орки не очікували того, що за ними буде полювати авіація, тому що їм же ж розказали, що всі вертольоти, всі літаки, все ППО вже знищено, і вони йшли як у себе вдома.
Під час бою, розповідає авіатор, навіть секунда вагань може стати фатальною.
Позивний "Ґал", військовий льотчик:
На тих швидкостях, на яких ми літаємо, коли ти помітив колону, то ти вже, скажемо так, знаходишся від неї на відстані десь 500, надалі, коли ти вже застосовуєш зброю, це може бути і 200, і 150 метрів. Частий випадок, коли ти влітаєш в хмару полум'я, уламків, просто по-іншому не виходило, занадто близькі відстані для застосування стрілкового гарматного озброєння.
І навіть у таких екстремальних умовах, завдяки злагодженій роботі екіпажу, виконували операції, які ставали доленосними.
Позивний "Ґал", військовий льотчик:
Ми отримали завдання на роботу по колоні, яка рухалась в напрямку Гуляйполя, в той момент Гуляйполе боронили десантники малою кількістю і просили підтримку з повітря, і коли ми прилетіли, то ми побачили якусь техніку під посадкою, з такої відстані, десь кілометр, ми ще її не ідентифікували, але прийняли рішення застосувати пушку ГШ230. Командир розрядив пару черг в башню цього танку і рикошет одного зі снарядів потрапив через блістер в кабіну командира і заплутався в цьому захисному чохлі. Але інформація, яка прийшла від підрозділу десанту, орки знялись з цього рубежу і повернулись на попередній рубіж. І досі Гуляйполе займає ті самі рубежі, на яких був ворог зупинений в той день. Особисто мені приємно відчувати свою причетність до цієї маленької перемоги.
Розуміти один одного з пів слова, діяти єдиним механізмом - запорука успішної роботи екіпажу, розповідає "Ґал". Зі своїм командиром наш герой літає від початку великої війни з росією. Відтоді ж мають одну на двох мрію.
Позивний "Ґал", військовий льотчик:
Це розрядити наші блоки в кремль або місце, де знаходиться путло, оце було б прикольно.
