Попри ампутацію народила хлопчика: історія жінки-медика [ Редагувати ]
Поповнення у подружжі бойових медиків. Володимир рятує українських бійців із 2019-го. А його дружина Тетяна - у перші дні повномасштабної війни залишила роботу на "швидкій" і пішла добровольцем у військо. Під час бойового завдання на Донеччині зазнала тяжкого поранення - втратила ногу. Далі операція та реабілітація за кордоном. А вже за рік Тетяна подарувала нове життя. Про відданість службі, попри всі виклики, наступний матеріал.
- Дякую за синочка. - Дякую за підтримку. - Я дуже щасливий. - Я старалася.
Народження Ореста стало особливим днем для подружжя. Тетяна, після важкого поранення і протезування, вдруге стала мамою.
Тетяна Цимбалюк, військовий медик:
Різниця в 13 років, але, звичайно, як перший раз. Хочу сказати і поділитися досвідом, що нічого не є перешкодою, якщо є бажання.
А перешкод було чимало, і головна - війна. Володимир із 2019 року - бойовий медик. А Тетяна у перші дні повномасштабної війни залишила роботу на "швидкій" і пішла добровольцем. Виконуючи завдання на Донеччині, був важко поранена.
Тетяна Цимбалюк, військовий медик:
Моя нога виявилася з боку, вже не дієздатною. Сильна кровотеча. І я підійшла до цього, як медик, скажімо так. В період шоку я оволоділа собою і зрозуміла, що маю 3 хвилини на життя. Що у мене є дитина. І я це прийняла відразу, що я вже буду з ампутацією. Одягнула турнікет.
Під обстрілами побратимам вдалося евакуювати Тетяну.
Тетяна Цимбалюк, військовий медик:
Покладатися могла лише на побратимів. Але вони молодці, вони не розгубились.
Далі життя рятували медики Краматорська та Дніпра. На кілька днів провідати кохану приїхав Володимир.
Тетяна Цимбалюк, військовий медик:
Ми були офіційно не одружені. Ми жили разом, нам було так комфортно. Саме тоді він прийшов, приніс великий букет квітів. Від побратимів розписаний прапор зі словами підтримки. І зробив мені пропозицію. І я звичайно на те реагую, що я надалі - людина з обмеженнями. Чи він до цього готовий. Як виявилося, що готовий.
Після операцій був літак до Німеччини - на реабілітацію та протезування.
На цих кадрах Тетяна робить перші кроки. Спочатку на милицях, а згодом - без підтримки. Лише через рік жінка повернулася в Україну. І згодом і на службу - у медичну роту. А напередодні 23-го року родина дізналася приємну новину.
Тетяна Цимбалюк, військовий медик:
Це було спільно прийняте рішення. На Новий рік, якось так випадково, про це дізналася. Я вже вирішила до 12 чоловіку нічого не говорити. А після 12 я йому повідомила. Першого січня цього року він прокинувся і запитав, чи це сон, чи це правда. Бажання збулося і моє, і його.
Орест народився чималеньким - понад чотири з половиною кілограми.
Володимир, чоловік Тетяни:
Такий гарний козак, такий крепкий народився. Підтверджуєш мої слова, Орест? Підтверджує.
Тепер Тетяна зануриться у роль мами. Але про медичну роту не забуває. За відданість службі та відвагу жінку нагородили орденом "За мужність" третього ступеня.
Тетяна Цимбалюк, військовий медик:
Якщо поруч є в бойовому підрозділі медик, кожен з військовослужбовців впевнений за своє життя. Всім міцного здоров'я, успіху і перемоги. Разом до перемоги!
