На Київщині організували курси з механізованого розмінування [ Редагувати ]
Курси з механізованого розмінування організували на Київщині Мінекономіки спільно із Програмою розвитку ООН. Ціль програми, яку фінансує уряд Швеції, працевлаштування ветеранів з інвалідністю. Тему продовжить Роман Барашев.
Курс з протимінної діяльності для ветеранів з інвалідністю. Триває два з половиною тижні. Окрім роботи з машинами розмінування та детекторами, дванадцятьох учасників знайомлять із національними стандартами та основними принципами протимінної діяльності.
Денис Казаков, керівник робіт з розмінування:
- Це італійський металодетектор ручний. Дозволяє використовувати його навіть у воді глибиною до 2 метрів. Тут є світові індикатори і звукові. Опускаємо і рухаємо вліво-вправо. Сюди вставляється навушник і можна з навушником ходити. Якщо сильний вітер, нам не буде чутно його. - Або ж мені зі слуховим апаратом гарно буде. - Да, з навушником буде краще.
Ігор Безкаравайний, заступник Міністра економіки України:
Ця ділянка була в процесі розмінування, на ній працювали машини розмінування. Коли ми говоримо про небезпеку територій, нам варто говорити не тільки про міни, протитранспортні, протипіхотні, треба говорити про нерозірвані боєприпаси - небезпечні залишки війни.
Сергій до війни був приватним підприємцем. На війні втратив слух і зазнав контузії. Після поранення звільнився з лав ЗСУ.
Сергій Борисенко, ветеран ЗСУ:
Бивший мій командир запропонував пройти курси розмінування. Пробував механічне розмінування на машині, також получається управляти. Мені подобається. Зможу себе реалізувати. Хочеться бути в команді, в соціумі, бути потрібним.
Уперше на курсах й Олег. До 2014 очолював кримський санаторій. Потім потрапив у військо, там служив ротним медиком, керував службою евакуації. Був в Мар'їнці й Селидовому.
Олег Фесенко, ветеран ЗСУ:
Для мене диво, що я тут. Я про цю тему абсолютно нічого не знаю. Тільки в дитинстві робив із сірників вибухові пристрої - це була остання моя саперна справа. Но після госпіталю шукав і не знаходив, де я можу бути корисним.
Це вже другий курс з протимінної діяльності для ветеранів. Після його завершення - слухачам нададуть сертифікат і можливість працевлаштуватися у секторі протимінної діяльності, де теоретичні знання застосують вже на практиці.
Ігор Безкаравайний, заступник Міністра економіки України:
Мінекономіки відповідає за політику зайнятості, в тому числі ветеранської спільноти. Курс, який відбувається зараз, мав великий інтерес зі сторони ветеранської спільноти. Конкурс був 10 людей на місце. Після першого курсу половина людей вже працюють в компаніях, які займаються гуманітарним розмінуванням. Ми створюємо такий місток між військовою службою і цивільною професією.
Навчають ветеранів і міжнародні оператори протимінної діяльності.
Марк Френкіш, операційний менеджер GCS Україна:
GCS - це машина, яку використовують для протимінної діяльності, щоби підготувати ґрунт, в якому є вибухонебезпечні предмети. Головний офіс компанії-виробника розташований у Швейцарії, а виробничі потужності - у Німеччині. Зараз в Україні понад 40 таких машин. На 25 рік є замовлення ще на 51.
Едвард Краузер, спеціаліст ПРООН із польових технологій у розмінуванні:
Перший тиждень слухачам розповідали про принципи гуманітарного розмінування. Другий тиждень уже практичний. Ветерани вивчають детектори, управляють машинами для дослідження ґрунту та дронами у протимінній діяльності.
Україна залишається однією з найбільш замінованих країн світу. З початку повномасштабного вторгнення - понад 30% територій вважали забрудненими мінами та вибухонебезпечними предметами. Завдяки зусиллям саперів та інноваційним технологіям цей показник уже знизився до 23%.
Олег Фесенко, ветеран ЗСУ:
Орки нашу землю просто засіяли смертю, засіяли мінами. Дуже багато сучасних мін, які навіть не знають, як розміновувати, постійно іде неймовірна робота, в тому числі і вчених з пошуку надсучасних методів очищення землі до того, щоб на ній можна жити.
Нині в Україні майже мільйон і 300 тисяч ветеранів, серед них - значна частина учасників бойових дій з інвалідністю внаслідок війни. Часто вони потребують перекваліфікації, але із застосуванням навичок, набутих на фронті.
Олег Фесенко, ветеран ЗСУ:
Для нас, ветеранів, дуже важливо відчувати, що ми робимо важливе. Не заради вдячності, не заради грошей, а що це потрібно і нам, і людям. Я прийшов сюди саме це робити.
