Не бачилися 10 років: історія порятунку пенсіонерки з Покровська [ Редагувати ]
Підрозділ поліції Донеччини "Білий янгол" щодня вивозить із Покровська людей на безпечні території. Далі зворушлива історія порятунку пенсіонерки, яку поліцейські знайшли та переправили на Хмельниччину до рідної сестри. Подивіться ці щемливі кадри зустрічі.
Рідні сестри вперше зустрічаються за майже 10 років. Зв’язок із Тамарою Андріївною пані Тетяна втратила торік наприкінці грудня.
Тетяна Лавренюк, рідна сестра Тамари Рукас:
І прошу: Господи, якщо вона голодна, то нагодуй її, якщо вона спрагла, то напій її. Якщо їй треба помитися, то дай можливість. Оточи її добрими людьми. І Бог її оточив добрими людьми.
З проханням розшукати сестру Тетяна Лавренюк звернулася в поліцію Хмельниччини. Правоохоронці зв’язалися з колегами з підрозділу Донеччини "Білий Янгол". Ті, під ворожими обстрілами, приїхали до жінки й передали відеозвернення.
Томочка, сестричка моя ріднесенька, я тебе дуже люблю і дуже хвилююся за тебе. Не ризикуй своїм життям. Бог посилає тобі шанс на спасіння. Виїжджай. Я тебе чекаю.
82-річна Тамара Андріївна, як більшість жителів Покровська, мешкала у квартирі без опалення, зв’язку і води.
Тамара Рукас, переселенка з Донеччини:
Нам привозили воду в школу. Школа поруч. Ми мали возможность брать безоплатно водичку. Хлєбушек іногда привозили. Розбомбили хлібзавод. Світло, газ - це була вже послєдня операція. Вирубили.
Ганна Дикопавленко, начальник сектору превентивної комунікації РУП ГУНПУ у Хмельницькій області:
Жіночка звернулась, ми звернулись до "Білих Янголів" в Донецькій області, екіпаж. Вони виїхали до неї на адресу, зібрали її речі, зібрали її і зараз чекаємо її на вокзалі з речами.
Сімдесят дві години в дорозі далися нелегко. Жінка вкрай виснажена, але щаслива.
Тамара Рукас, переселенка з Донеччини:
Я рада, що я виїхала. Я рада, що ви приложили такі усілія. З першого шага до послєднєго мене сопроводжали... Де таке було, щоб от так вот вніматєльно віднеслись до пожилої людини.
76-річна сестра - Тетяна Андріївна не приховує сліз. Сестри щиро вдячні всім, хто допомагав їм зустрітися. А пані Тамара показує канапку. Каже: для неї це справжній символ доброти й турботи.
Тамара Рукас, переселенка з Донеччини:
Це бутерброд, який мені вручив один з ангелів-хранителів. Я імені його не знаю. Він прийшов, провів мене до самого послєднєго шага на вокзалі. Посадив. "А це вам", говорить. Я взяла. Один з'їла. Так було смачно, що я й другий з'їла.
Тетяна Лавренюк, рідна сестра Тамари Рукас:
Все так чітко-злагоджено. Мене тримали в курсі. Я бачила, що вона в добрих руках. Мене повідомляли по відео і я чекала тих дзвіночків. Я дуже-дуже рада і дуже дякую всім.
Тепер сестри разом. А Тамара Андріївна вперше за багато місяців споживає гарячу їжу і радіє, що нарешті у безпеці.
Ситуація у Донецькій області надскладна, кажуть військові. Ганна Дикопавленко родом із Покровська і не з чуток знає, наскільки там небезпечно.
Ганна Дикопавленко, начальник сектору превентивної комунікації РУП ГУНПУ у Хмельницькій області:
Ми радимо, перш за все, думати про своє життя, про життя своїх близьких, дітей, батьків. І виїжджати.
Спасибі от всєй души. Томочка, ти їж, а я піду кожному персонально подякую. Бо я дуже-дуже вдячна.
Сестри тішаться, адже відтепер піклуватимуться одна про одну і разом на Хмельниччині чекатимуть перемогу.
