У Дніпрі майже 300 переселенців можуть опинитись на вулиці [ Редагувати ]
Через борг у 30 тисяч гривень без світла та опалення можуть залишитися майже 300 переселенців. У Дніпрі центр для ВПО на межі закриття. Кажуть, утримання, ремонти й комунальні платежі сплачують самостійно, але з кожним місяцем витрати ростуть і стають просто непосильними. 100 тисяч грн за світло сплатили, а решту взяти ніде. А за тиждень-другий прийдуть нові платіжки.
Як врегулювати ситуацію? Чи можуть переселенці залишитися без даху над головою? Репортаж Олени Мендалюк.
Заощаджуємо електроенергію. Це дуже тяжко. Вони можуть приготувати їжу лише два рази на тиждень з економією, якщо вони не будуть включати духові шафи.
Якщо готувати їжу лише двічі на тиждень, родина нормально не зможе харчуватися - каже пані Світлана.
М'ясо, вони люблять м'ясо їсти. М'ясо, пюрешку. Ось це ж на газовій, бо треба економити електроенергію.
І якщо на чомусь вдається зекономити, то десь доводиться і витрачати.
Світлана – переселенка:
Балончики дорого купляти. Один балончик - 60 гривень, а мені, щоб приготувати на родину, у мене 5 чоловік, мені треба на день балончик, я його використовую. Перше, друге приготувати, балончика немає.
У гуртожитку для переселенців - тотальне заощадження електроенергії. Прання лише вдень, і кожна родина має свій графік – раз на тиждень. Опалення в приміщенні теж на електриці. Не використовують зайвого і тут.
Валерія - переселенка з Луганщини. У цій кімнаті тісниться з чоловіком та двома дітьми вже не перший рік.
Валерія, переселенка:
Ми й так економно. У нас обігрівач стоїть на 3. Але цей шелтер не опалюється, опалюються лише кімнати.
Це приміщення стояло пусткою понад 15 років. У березні 22 чепурити його взялася пані Таліна. Вирішили організувати тут центр для переселенців.
Таліна Жарікова, керівниця центру для переселенців:
Спершу це був просто будинок, дуже старий, йому більше як 100 років, а 11 останніх він стояв зовсім порожнім. Не було ані вікон, ані дверей.
За три роки створили умови для повноцінного проживання. Передовсім відкрили благодійний фонд і почали брати участь у грантових програмах, співпрацювати із волонтерськими організаціями. Повністю замінили дах і проводку, встановили металопластикові вікна, облаштували санвузли, відремонтували та умеблювали кімнати.
Ось ці два вікна були повністю розбиті, не було у них скла. У підлозі тут була велика дірка. Жахлива дірка.
Нині у центрі мешкає майже 300 переселенців. І на їхніх плечах утримання цього приміщення.
Таліна Жарікова – керівниця центру для переселенців:
Навіть, якщо нам привозять гуманітарку, нам за машину потрібно заплатити 2 500. Їх потрібно так само десь знайти, щоб їм привезти. Далі йдуть поточні ремонти у душових, туалеті, каналізації. У нас вона часто забивається. 2 500 - це державна ціна. Зламався бойлер – це 700 гривень.
Родини, які мешкають у кімнатах, сплачують близько 4-х тисяч щомісяця, а за ліжко-місце - близько тисячі гривень.
Олена переселенка:
800 гривень щомісяця, плюс якісь потреби, які виникають під час проживання. На водонагрівач скидались, отруту приносили від тарганів. Це так потроху. Душові кабіни. Суми маленькі, але 20-30 гривень.
Та центр опинився під загрозою закриття через захмарний рахунок за світло - 130 тисяч гривень. 100 тисяч змогли сплатити, а решту 30 узяти ніде. Уже виписане попередження – 28 лютого за борг відключать живлення.
На сьогодні ми відіслали 5 листів в соцзахист, ОВА, міську раду, також обласному голові та Верещук. У нас є одна відповідь від соцзахисту, які сказали, що ми Вам зараз допомогти нічим не можемо.
З енергетиками домовилися про відтермінування сплати боргу.
18.02.2025р. представники БО "БФ Дніпро на Амурі" звернулися до YASNO щодо відтермінування оплати до 20.03.2025р. Враховуючи складні обставини, у яких опинилися мешканці прихистку, електропостачальник скасував відключення згідно з наданими гарантіями.
Де взяти до 20 березня ще 30 тисяч на погашення боргу, у центрі для переселенців не знають, адже й за нові платіжки слід платити.
Таліна Жарікова – керівниця центру для переселенців:
Така плачевна ситуація, що вже ні в кого нічого немає. І найголовніше, що витримки вже немає. Ось завтра відключать світло, потім завтра щось поламалося, а тут хтось помер. Тобто ти постійно у напрузі живеш цими людьми вже три роки.
Усі мешканці розуміють ситуацію. Керівниця центру зізнається: питання про закриття прихистку, як ніколи, постало гостро.
Таліна Жарікова – керівниця центру для переселенців:
Більшість у нас тут живе: інваліди, і діти, і дорослі. Ну, так приблизно 265 дорослих стабільно та 80 дітей. У нас є вагітні, у нас є немовлята, у нас є тварин багато – 62, в інших шелтерах їх не беруть.
Пані Олена зізнається: у разі найгіршого сценарію їй доведеться повернутися на вокзал. Там вона прожила місяць, коли виїхала з Краматорська, аж доки не знайшла цей притулок.
Олена, переселенка:
Працівники правоохоронних органів підтримували якось. На ніч відкривається кімната для людей, які залишилися в ніч, чекають транспорт. Там у кімнаті UFO, душ, туалет. - Йти Вам нікуди? - Ні.
