Макарівський референдум [ Редагувати ]

"Назустріч людям" - сказали в уряді і задумали програму - панацею проти всіх бід. "Нарешті заживемо по-новому" - зрадів народ і став жадібно дослухатися - а що ж там пропонують батьки-реформатори. Та то було навесні, а вже влітку ентузіазму поменшало, а розуміння - і поготів.

Троянським конем назвали у селі нову реформу, зрадником рідної землі - її головного ідеолога Романа Безсмертного. Агітація, на яку робили ставку в Києві, провалилася. Причому, провалилася саме на Батьківщині віце-прем'єра. Результатом п'ятигодинних слухань у Макарові стала гнівна резолюція. З пунктом про недовіру землякові та гостям, з якими він приїхав. Однак Безсмертний тут же - вкотре - здивував зібрання заявою про свою відставку.

Засоби масової інформації заговорили про інтриги, а їх джерелом було названо районну владу. Мовляв, село потребує революційних змін, а  номенклатура на місцях тримається за свої крісла. Номенклатурником було названо й Володимира Химича.

Володимир Химич, голова Макарівської районної ради: "Це перші особи були і поїхали незадоволені - незадоволені тим, що номенклатура настроїла людей на нерозуміння реформи, хоча це не так. Після цього приїжджали представники обладміністрації, їздили по селах, поїздили трошки, порозпитували людей, люди їм порозказували нормально - і більш вони не їздили. Я думаю, що вони зрозуміли, що це не Химич настроїв людей, а люди самі настроїлись."

Про те, що адміністративно-територіальну реформу будуть випробовувати  на Київщині, дізналися в червні, пригадує Володимир Химич. Конференція з питань місцевого самоврядування, на яку запросили всю вертикаль влади - від губернатора до голів сільрад - стала повною несподіванкою. Для макарівців, зокрема. І не дивно - адже їхній район не значився в жодному з варіантів територіального переділу області. Далі - більше. Реформування, як з'ясувалося, натуральним чином руйнує весь устрій сільського життя, а на перший план знову виходять міста.

Українське село, справедливо назване колискою нації, знов опинилося перед небезпекою згубних експериментів,  вважають опоненти реформи. Перекроювання територій планується без огляду на народні традиції та уроки недалекого минулого. Укрупнення господарств та сільрад лише погіршує життя селянина. Отже, мова йде про чергове розорення сел.

Принаймні, так кажуть опоненти реформи. Головний аргумент на користь реформи, за Безсмертним, - те, що вона "істотно поліпшить соціальне самопочуття людей". Втім, сама ідея для України не нова. Ще 10 років тому Верховна Рада двічі ухвалювала закон про реформу, і тодішній Президент двічі  відсилав його на доопрацювання. Мабуть, у випадку  з територіальним переділом відома приказка "сім разів відміряй - а раз відріж" стає як ніколи актуальною.
 
Наталя Мельник, мешканка Макарівського району: "Я навіть не знаю, хто таке каже, що піде на користь. Я вважаю, село треба підтримувати, а не навпаки - топтати. А ця реформа топче. Тому що буде воно не розвиватися, а занепадати. Якщо все закриють в центрі, в селі, значить, воно занепадає, тільки пенсіонери - а ніхто більше не буде там залишатися, і село вимре."

Урбанізацією називають систему територіальних перетворень за Безсмертним. Після реформи в Україні планується створити чотири тисячі громад замість нинішніх дванадцяти тисяч сільрад; і двісті вісімдесят районів - замість п'ятисот, що є на сьогодні. При цьому громада має налічувати мінімум п'ять тисяч осіб, а район - не менш як сімдесят тисяч. Зараз у Київській області - 25 районів. Приблизно десять з них після реформи скоротять.

Прихильників реформи тут виявилося небагато. Але одного ми таки знайшли.

Петро Ткаченко, мешканець Макарівського району: "У нас очень маленькое село, я не могу мнение других говорить, но я считаю, что это будет на пользу. Меньше будет руководства, больше будет внимания уделено. Закони наші, і так треба"

З тим, що міняти щось треба - погоджуються і прихильники, і противники реформи. Але міняти, не зваживши всього та не обміркувавши - то ще гірше, ніж лишити все як є - вважають збунтовані макарівці. Приміром, їхній район поділять на дві, а то й на три частини: для однієї групи сіл новим райцентром стане Фастів, для іншої - Бородянка, а хто керуватиме рештою населених пунктів - ще навіть невідомо.

Петро Крамаренко, голова Мотижинської сільради: "На даний час немає зв'язку автотранспорту між Фастовом, Бородянкою, Бояркою. В недостатній мірі є зв'язок транспорту в Макарів, але я вважаю так - якщо людина пішла і натоптала собі стежку, вона вже ходить нею, навіть до своєї криниці. Підуть всі архівні дані, зміняться назви, лікарні, зміняться відношення судів, військкоматів, відділу управління соцзахисту - люди не зможуть відстоювати свої права і знайти свої документи і захистити самі себе. Я не проти реформи місцевого самоврядування, я тільки за, але потрібно створити законодавчу базу і підкріпити її фінансово. Якщо це буде розвиватися, якщо це дасть успіх - потім робити територіальну реформу."

Рідне село віце-прем'єра Безсмертного - Мотижин - проти реформи. Люди приголомшені - це ж все одно, що різати по живому. Скільки зусиль пішло, аби зберегти і клуб, і дитсадочок - і раптом все закриють як неперспективне. Невже земляк забув про свої корені, а, може, не взяв до уваги головного - того, що земля для селянина - над усе.

Георгій, мешканець Макарівського району: "Я - проти. Наприклад, я ладно, можу в Київ їхати. Якщо розділять - в Бородянку, в Фастів. А є старі люди - куди будуть їхати? Они ледве-ледве пришли тут, піднялись сходинками. Я допоміг. А як вони будуть їхати в Бородянку чи Фастів. Вони навіть не знають, де є той Фастів!"

Тут ще пам'ятають ті часи, коли села ділили на перспективні та неперспективні. Останні, як правило, йшли в небуття. Переділ земель, закриття лікарень, шкіл, бібліотек, клубів, ліквідація колгоспів, автобусних маршрутів породили безробіття, роз'єднання сільських громад - і деградацію. Плоди тих перетурбацій пожинаємо й досі. Ще однієї реформи, не виваженої як слід, селяни вже не переживуть.

Реформа Романа Безсмертного, або, як її вже встигли охрестити, - "безсмертне починання" - перекроїть мапу України. Десятки, а може й сотні населених пунктів, змінять свій статус, декотрі, навіть, припинять існування. Що ж до макарівців, з ними цей номер, схоже, не пройде. Народне обурення взяло гору над одвічною українською обачністю, а активне обговорення вилилося в референдум."

П'ятдесят вісім дільниць для голосування - лише на десять менше, ніж звичайних, виборчих - готували до минулої неділі за всіма  правилами. Створювали комісії, виборчі списки, майстрували кабіни та урни. І агітацію завершили вчасно. Аби ніхто потім не сказав, що народний референдум в Макарівському районі - не відбувся.

У селі Новоселки, що за 27 кілометрів від столичної окружної дороги, майбутні зміни спершу сприйняли радо, - каже Наталя Плотницька.

Наталя Плотницька, голова Новосілківської сільради: "Спочатку, коли почули про реформу, ми зраділи, тому що наше село починаючи з 2000 року, піднімало неодноразово питання, щоб перейти до Києво-Святошинського району. Згідно адміністративно-територіальної реформи, такого як Києво-Святошинський район не буде. По-друге, ми сподівалися, що наше село стане адміністративно-територіальним центром. У нас працює будинок культури, філія районного музею, є ФАП, прекрасна загальноосвітня школа, гарні вчителі, кадри. Якби не все, що потрібно для цієї одиниці. Але потім сказали, що центр буде в сусідньому селі, у Мостинах. Ми нічого не маємо проти, ми дуже гарно ладимо. Сусіди, колеги. Але куди подінеться наша школа, наприклад, і будинок культури, люди, які там працюють?"

Для чого закривати те, що вже є, аби десь починати з нуля - людям годі збагнути. Наприклад, дві однакові школи в сусідніх селах - це недоцільно, вважають реформатори, тож загальноосвітню слід залишити в райцентрі, а решту - зробити неповними. Те саме стосується й осередків культури, медичних закладів, тощо. От і пішли макарівці на референдум - аби захистити свій район, не дати закрити те, що в них ще лишилося.

Юлія Прищепа, мешканка Макарівського району: "Ми всі учасники оцієї помаранчевої революції, ми всі стояли на Майдані, боролися за перемогу Віктора Ющенка, і вразило нас те, що просто не прислухався ніхто до голосу жителів нашого району. Ця реформа проводиться необдумано. Якби вона починалася з адміністративної, коли, наприклад, зменшилася б кількість працівників райадміністрації, а то ми бачимо, що їх навпаки - збільшується. Збільшується зарплатня - бачимо, як збільшується - на кілька відсотків вчителям і в декілька разів збільшується адміністрації, і в тому числі Кабміну. Ми бачимо, якими методами проводиться ця реформа."

Реформа обійдеться Україні в чотири з половиною мільярди доларів зі зведеного бюджету, плюс накладні витрати в кожному окремому регіоні - підрахував Роман Безсмертний. Та попри таку свою вартість, вона, за словами віце-прем'єра, "конче необхідна державі". Противники ж територіального переділу резонно зазначають - а чи не краще спрямувати ці гроші на розвиток села?

Людмила, мешканка Макарівського району: "Вот в 6 часов уже темно, старых людей полное село - а вдруг кому-то плохо? Ни дежурного, ни медпункта, ни света нет, ни машины - это же безобразие - сорок километров от города - а если 150-200? Я считаю, что этот вопрос сегодня ставить на повестку дня не стоит. Нужно не укрупнение, а наоборот, уплотнение, в каждом селе все необходимое создать для людей."

І опоненти, й поборники реформи говорять про одне й те саме. Щоб людям було зручніше - щоб і школа, й поліклініка, і аптека були поряд, якнайближче до народу. От тільки сам народ сприймає зусилля урядовців - хай навіть і вихідців з села - вельми стримано. Може, їм там - у просторих кабінетах, за високими столами, ці відстані і здаються незначними: 10 кілометрів чи 25 - для них не така вже й велика різниця. На жаль, від зустрічі з нами віце-прем'єр таки відмовився.

Тим часом на всю країну знайдеться заледве 10 відсотків районів з населенням у сімдесят тисяч, як заявлено в реформі. Отже, решту дев'яносто треба перекроїти. А сіл, де живе понад п'ять тисяч осіб, і взагалі одиниці - тому практично всі вони підлягають укрупненню. Про яку близькість до народу може йти мова, коли об'єднувати доведеться по 8-10, а то й по 15 населених пунктів.

Макарівці воліли не чекати, чим усе закінчиться, а проголосували проти. Проти експерименту над Київщиною, проти знищення свого району, проти прагнення можних світу вкотре зробити з них піддослідних кроликів. Проголосували майже одностайно, про результати сповістили реформаторів. На випадок, якщо території все ж ділитимуть - Макарівський район виживе. Принаймні, за законом.