Украинцы из горного села Люта отметили 60 лет супружеской жизни [ Редагувати ]

Шістдесят років разом. Михайло та Олена познайомилися у середині минулого століття. Обоє поїхали за направленням учителювати до гірського села Люта. Тут і покохали один одного, одружилися, народили дітей, звели будинок. Про кохання на все життя - наші кореспонденти.

Олена Антонівна і Михайло Юрійович називають свій роман службовим. Познайомилися вони у школі, де працювали вчителями. Обох направили у гірське село Люта у п'ятдесят третьому.

Михайло Дідик, колишній учитель, мешканець села Люта:

- Мені сподобалося, бо била одна із кращих вчительок на той час, приїхала з інституту, а мені треба було ще вчитися, ну а вона вже закінчила інститут.

Олена Антонівна згадує - Михайло одразу сподобався її мамі, яка приїхала жити до Лютої разом з донькою.

Так зустрічалися рік. Поки одного дня Михайло не прийшов додому до Олени із сільським головою та секретарем і запропонував - одружитися.

Цю фотографію на стіні зробили у той самий день розпису - шістдесят років тому. Спершу, пригадують, було сутужно. Жили у кімнаті шкільного гуртожитку. Та згодом звели власний будинок. Михайло Юрійович став директором школи, 30 років був - депутатом сільської ради. Олена Антонівна народила трьох дітей, працювала ще й на пенсії вчителькою географії. Про секрети сімейного щастя говорять так.

Михайло Дідик, колишній учитель, мешканець села Люта:

- Насамперед навірно любов, друге, шо вона віддана мені, моїм дітям, моїй сім'ї, і третє, шо вона чесна, справедлива.

Олена Дідик, колишня учителька, мешканка села Люта:

- Прожити слава Богу таке життя, то не може бути жеби десь шось не так, шоби мені шось не сподобалося, то так, так мало бути, шось йому ся не сподобало, так і помирилися, поговорили, поговорили, наговорилися, но не билися, того не було ніколи.

У селі тепер на весіллях бажають сімейного довголіття, такого як у Дідиків, каже голова Лютої.

Юрій Буц, сільський голова Лютої:

- Краще коли люди починають із нуля, за рахунок того, шо їм нема чим друг друга упрікати, і за рахунок того, шо вони паралельно набували усе це багатство, їх усе це зігрівало. Вони йшли до цілі, оберігали одне одного.

Діти подружжя роз'їхалися по різних районах і областях України. Старенькі виїжджати із Лютої не хочуть, - кажуть, поки дозволяє здоров'я, житимуть самі. Доглядають козу, кроликів і - руденького кота. Їм - за вісімдесят. Регіон славиться своїми довгожителями. Тому Дідики мріють зустріти і сімдесяту річницю разом.

Ірина Баглай, Марина Коваль, Юрій Ковальов, Новини, телеканал "Інтер", Закарпаття