Ця банда згине, а Україна буде! [ Редагувати ]
Сьогодні саме цей день, коли я згадую свого дідуся Івана Плетінку, в'язня Майданека та Бухенвальда, який тихенько, щоб ніхто не чув, говорив мені: "Ця банда (СРСР) згине, а Україна буде!"
Я згадую той день, коли я десятирічним хлопчиком (45 років тому) на Різдво під столом, щоб ніхто не бачив, записував слова: "Ой у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна зажурилася", яку надиктував мені бабусин брат Василь Покотило, як я потім взнав, колишній воїн УПА.
Я згадую, як ми, молоді хлопці, студенти Львівського медичного училища, у 1978 році, заспівали цю пісню в ресторані київського готелю Україна, тепер Прем'єр-Палац і чи не весь зал аплодував нам стоячи поки не приїхала міліція!
Як же мені хочеться сказати їм, моїм рідним, яких уже немає з нами, що слова "Слава Україні!", які ви говорили мовчки, тепер говорить вся Україна і вголос! Слава Україні! Слава усім Героям, які загинули за нашу з вами незалежність!
