Незалежність починається сьогодні: через кров, піт і могили [ Редагувати ]
Особливого якогось пафосу писати не хочеться. 24 роки тому у Києві, біля метро Хрещатик я прочитав листівку. На ній було написано, що Україна - сама крута, багата, красіва, наворочена і продвинута. І через пару тижнів у нас буде Швейцарія і Японія одноврємєнно.
І ніхто б тоді не повірив, що через 24 роки у нас буде війна з "братньою" Росією, Крим буде захоплений "братьями", на Донбасі "братья" убиватимуть наших хлопців, а наші хлопці будуть убивать "братьєв".
У нас будуть дві революції, будинок профспілок з годинником згорить, на площі ленінського комсомолу (Європейська) стоятиме пам’ятник вірменину, який загине за свободу України, а на Виноградарі - буде проспект грузину, якого уб’ють за "свободу слова" в Україні.
Уб’ють за часів президентства людини, яка за всі ці 24-и роки (як це не прикро) була (поки-що) "найпрілічнішим" президентом цієї країни. Не Ліхтенштейн, короче. Ще один грузин, який колись учився в Києві, стане губернатором Одеси, перед цим ставши президентом Грузії путьом "государственного переворота".
Але, чорт забирай, я за всі ці 24 роки, як і всі ви, ні разу, ні на мить не пожалів про цю Незалежність.
І ми таки станемо нормальною, цивілізованою демократичною країною! Я абсолютно упевнений в цьому. Мотиви - ті самі! Ми - красіві, круті, продвинуті і хороші! І ще у нас - лелеки, Дніпро, Сула і "Ой на горі, та й женці жнуть!". Тому інакше бути просто не може.
Тоді, 24 роки не була незалежність. То була "бумага", проголосована прокомуністичною Верховною Радою. Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через кров, піт, мозолі, могили.
Не на параді, і не в парламенті. Навіть не у Страсбурзі. - В окопах донецького степу. Незалежність - дуже дорога штука. Але вона УЖЕ є у нас!
Сьогодні у Венеції в одному з салонів Бієнале, є український павільон. В експозиції - великі, чорного кольору, дерев’яні намистини лежать на чорноземі. "Чорне намисто України" зветься ця "інсталяція". Україна, що завжди ходила в накрасивіших у світі білих вишиваних сорочках і червоному намисті, - сьогодні у чорному намисті. Час такий.
Але ми переможемо! Ми будемо! Бо Ми вже є! Нас не здолати! Слава Україні! Героям слава! З святом!
