Голодомор: що пам'ятають українці про той час? [ Редагувати ]

Завтра в Україні та в десятках інших країн вшановуватимуть пам'ять жертв Голодомору 32-33-го років. Провідні держави світу вже визнали його геноцидом українського народу - зумисним винищенням мільйонів людей комуністичним режимом. Що досі лишилося в пам'яті українців з тих років - у матеріалі Анастасії Старовойт. 

Мічеславу Казимировичу - 87. Він був зовсім малим, коли його родина, у якій було десятеро дітей, виживала в голодні роки. У пам'яті лишилися розповіді рідних.

"Дуже добре знаю, як вимирали люди. Сім'ями вимирали повністю. В нас ось по цій вулиці взяти, то одна сім'я повністю. Геть і діти, і батьки повмирали. Не було кому хоронити. То так, хто де знав, там хоронив", - розповідає Мічеслав Калиновський, свідок Голодомору.

Із 2007 історики Баранівського музею, що на Житомирщині, фільмували свідчення очевидців Голодомору.

"Ну встигли в шухляду квасолю, то таки ходили люди звали їх "красна метла". Виметуть що є, геть і ту квасолю заберуть. Попухли з голоду".

"На роботу ідеш і думаєш, як ж того колосочка вим'ять, і взять та сховати те зерно десь під снупа, щоб взяти додому його і змолоть на жорнах".

Прослухавши усі розповіді, фахівці помітили одну особливість.

"Ми були вражені тим, що свідчення людей майже всі схожі, причина одна і та ж Голодомору - геноцид проти українського народу. Відбирали, забирали останнє, навіть вигрібали з печі", - розповідає Інна Шевчук, директор Баранівського краєзнавчого народного музею.

Історики запевняють: померлих значно більше, ніж відомо офіційно. Через масову загибель жертв ніхто не рахував.

"Дуже страшно, що помирали діти. Наприклад, по Полянківській чотирьохкласній школі вели облік. Там написано, що померло від голоду 30 дітей, но дітей дошкільного віку ніхто не обліковував, ніхто не знає, скільки їх загинуло", - говорить Інна Шевчук, директор Баранівського краєзнавчого народного музею.

Вимирали цілими селами. Деякі ще 39-го року під час перепису просто зникли з карти Баранівського району. Місцевий історик - засновник музею показує місце, де на понад чотирьох гектарах землі колись було стихійне кладовище. У п'ятдесятих роках його розорали і перетворили на поле.

"Було поселення, яке називалось Холодова гребля. Проживало 380 чоловік, но тут похоронені не тільки з цього селища. Тут похоронені із рядом існуючих хуторів це Голушівка, Ганівка, Зеленестойло, Будисько село, яке ще існує", - розповідає Микола Кобилянський, засновник краєзнавчого музею.

Завтра мільйони українців вдома і в усьому світі запалять свічки на підвіконнях та о 16-й годині хвилиною мовчання вшанують пам'ять жертв Голодомору.