У Чернівцях відбулася хода рідних полонених та зниклих безвісти [ Редагувати ]
У Чернівцях відбулася хода рідних полонених та зниклих безвісти. Вони щонеділі розповідають про свій біль і сподіваються достукатися до всього світу, аби українських воїнів, котрі перебувають у неволі, повернули живими й здоровими додому. Наш репортаж.
Вони тримають світлини найдорожчих. А у погляді біль і водночас відчайдушна надія. Рідні полонених та зниклих безвісти шикуються на традиційну ходу, щоб укотре нагадати суспільству про героїзм та жертовність своїх чоловіків. Анастасія з Маріуполя. Більше як рік організовує у Чернівцях акції-підтримки. Про їхню важливість знає як ніхто, бо ж майже три роки чекала на повернення з неволі брата, котрий боронив "Азовсталь". Нещодавно його обміняли, і нині він - на реабілітації.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Мій брат Олейніченко Владислав був звільнений з полону 19 квітня 2025 року. У полоні він перебував 2 роки й 11 місяців. Він потрапив у полон 16 травня, коли вийшов у почесний полон з "Азовсталі" за наказом про збереження життя. Наразі він уже проходить реабілітацію в Україні, і ми дуже щасливі, що нарешті він вдома.
Але дівчина не припиняє боротися за кожного захисника. рф не квапиться віддавати героїв Маріуполя. Багато його відважних воїнів і досі в російських катівнях.
Анастасія Світковська, організаторка акції:
Вони там перебувають уже три роки, є хлопці, які тяжко хворіють, і ми дуже чекаємо на їхнє повернення. Вимагаємо від спільноти, від нашої країни, від сусідніх країн, які допомагають з обмінами, щоб Маріупольський гарнізон якомога скоріше був весь вдома в Україні.
З кожним днем війни збільшується і кількість безвісти зниклих. Жити в невідомості нестерпно їхнім рідним.
Анастасія, учасниця акції:
Шукаю чоловіка, який пропав безвісти 14 травня 2024 року на Харківському напрямку, в місті Вовчанськ. З 2019 року він ще в АТО, 82 бригада ДШВ, завжди перші. Я нічого про нього не знаю. Побратими кажуть, що загинув, але в мене є віра, я його буду шукати до останнього.
Учасники акції рушають неквапливою ходою. Їхній маршрут – головні вулиці Чернівців.
Щоразу, як проводять обміни, вони шукають в списках імена своїх. На одному з плакатів 26-річний Василь. На війну пішов добровольцем. Зник безвісти на Бахмутському напрямку 29 липня минулого року. Його сестра і мама чекають на бодай якусь звістку.
Світлана та Орися, учасниці акції:
- Надіємося, що він живий. - Всі надіємося: сестри й брати, бабуся його чекає, їй 86 років. Надіємося, що він буде, що живий.
І саме ця несамовита віра додає сил рідним - триматися, виходити на акції, не припиняти пошуки й чекати, допоки всі українські захисники не повернуться додому.
