У Києві матері загиблих на фронті пройшлись пам'ятною ходою [ Редагувати ]

"День матері". В Україні його відзначають вже 20 років, хоча свято не є державним. У столиці мами загиблих воїнів АТО та героїв Небесної Сотні поклали квіти до стіни пам'яті, а також пройшли ходою центром Києва. Всі подробиці розкаже Катерина Сривкова.

Матері воїнів, які захищали Україну ціною власного життя. Цього дня на їхніх обличчях замість посмішок - сльози.

"Ми живемо в цьому світі, дихаємо цим повітрям, мої діти живуть на цьому світі, дякуючи вам".

Мами героїв Небесної сотні і загиблих українських захисників зібралися на Михайлівській площі, щоб вшанувати пам'ять своїх синів.

"Байбуз Андрюша, позывной "Эфа". Он погиб 18-го декарбя, прикрывая отход своих ребят".

Син Маргарити Ісаєвої пішов на війну добровольцем. Він поліг на Світлодарській дузі. Його доньці тоді було 11 років - покійний Андрій виховував її сам.

"Это последнее фото перед боем. Вот они в палатке".

"У него было на языке "Я прикрою, я прикрою". У его дочери даже есть стихотворение: "Он прикрывал всегда и всех". В последнем бою он был очень тяжело ранен, у него была перебита артерия, перебиты ноги", - говорить Маргарита Ісаєва, мати загиблого учасника АТО Андрія Байбуза.

Наймолодший син Софії Дармофал - Сергій - теж пішов на фронт. Під Мар'їнкою його не стало. Хлопцю було 23 роки.

"Коли на Волновасі їх блокпост розстріляли, то він сказав: "Мам, відкрий мою сторінку в Однокласниках, побачите". Там був такий вірш. Хоть як не буде боляче мені, За нашу землю, дорогу й кохану, я рад прийнять на себе всі вогні", - говорить Софія Дармофал, мати загиблого учасника АТО Сергія Дармофала.

Пишається своїм сином і Світлана Титок. Її Дмитро отримав юридичну освіту, але за покликом серця обрав військову службу. Хлопець загинув неподалік Дебальцевого. Востаннє зателефонувати мамі - встиг за 5 хвилин до смерті.

"Це його "Пока!" було сказано як у вічність. Ви розумієте, воно мені на все життя запомнилось, у вухах залишилося. Так як він стрибнув перший в кузов, він перший вискочив і побіг на допомогу. Хотя він біг на свою смерть", - говорить Світлана Титок, мати загиблого учасника АТО Дмитра Титка.

Крім портретів своїх синів, від Михайлівської площі до Володимирського собору матері пронесли прапор пам'яті. На ньому кожна написала - про найболісніше.

"Светлая память нашим вышгородчанам", каждого по имени, фамилии и по позывным. И, конечно, любим, скорбим, помним. Вот это самое главное. И главное, что они у нас вот здесь".

Після покладання квітів та урочистої ходи, у Володимирському соборі провели богослужіння за загиблими та зниклими безвісти.