Маленькі раби: як в Україні перетворюють дітей на знаряддя для жебрацтва [ Редагувати ]
Найцинічніший бізнес із копійчаною милістю та мільйонними прибутками. Це волоцюжки і жебраки, які заполонили українські міста. Вони заробляють на людському співчутті, а самі - не жаліють нікого. І перетворюють тисячі дітей на рабів! Б'ють, морять голодом і змушують жебракувати.
Як їх за це карають? І чи можна врятувати дитину від вуличної мафії. Феруза Бегматова - провела справжнє розслідування.
Замисліться… Хто викликає у вас більше співчуття: бабуся чи... дитина? Ми вирішили це перевірити (і пізніше розповімо чому) і розкидали містом кілька начебто загублених гаманців. У кожному були сімейні фото - старих людей і малюків. На зворотному боці - зазначили номер телефону.
Уперше такий експеримент провів професор Річард Вісман із Університету Хартфордшира. Він та його команда "розгубили" 240 гаманців зі світлинами по всьому Единбургу. Результат? Гаманці з фото малюків повертали майже завжди.
- Малюки 88 відсотків;
- Гаманці із зображеннями цуценят - 53%;
- Гаманці із сімейними фотокартками - 48 відсотків.
Українці цей результат повторили. Найбільше вони співчувають саме дітям. І саме на цьому світлому людському почутті дехто будує цинічний бізнес. Жебрацька мафія!
Вагітні жінки, каліки та немічні. Кожному з цих вуличних персонажів - дедалі складніше розчулити публіку бодай на копійку.
Та от перед ким майже неможливо встояти - так це перед дитиною! Такі діти перебувають у рабстві. Інколи в рабстві власних батьків, інколи у чужих людей, яким їх здають в оренду!
Ми знайшли дівчинку. Міру. Їй 8 років, і вона жебракувала все своє життя.
"Я сидела, играла на гармошке, мне сказали так, а моя сестра - Тамара, она ходила по магазинам, и просила у людей кушать".
Міра зі своїми братом і сестрою жила в центрі Одеси, в якійсь комірчині під сходами.
"Да, квартира, правда, некрасивая, там была жестокая хозяйка, и там ужасно".
З ким вона вона там жила, Міра навіть зараз не знає, що відповідати.
"С Любой, я думала, что она моя мама".
Дівчинка мешкала з двома дорослими, яких звали Люба та Віджай. Ким ці двоє доводилися дітям, достеменно не відомо. Документів на малюків у них не знайшли.
Виджай играл на гармошке, а мы ходили, он еще иногда бил нас ногой, чтоб мы пели красиво, голосно.
Ця пара експлуатувала дітей як маленьких волоцюжок.
"Мне Люба говорит: "что ты принесла, давай сюда", идет в аптеку. Потом она покупает себе эти таблетки. Она отдыхает, а мы просим. Потом Виджай подходит, мы ходили попрошайничали, потом он тоже покупал себе эти шприцы и кололся".
Думаєте, цей випадок унікальний? На жаль, це радше норма. За дитячу милостиню дорослі купують собі наркотики або алкоголь. А дітей б'ють та морять голодом.
"Она приносит 300-500 грн. Все деньги у нее забирают, не всегда ей дают полноценную еду", - говорить Зоя Мельник, громадська активістка, колишня поліцейська.
Це Зоя Мельник. Тривалий час вона працювала в поліції Одеси. І встигла витягти з вулиці не одну дитину. Однак каже це дуже непросто. Потрібні зусилля і правоохоронців, і соціальних служб. Особливо, якщо малюків змушують жебракувати рідні батьки!
"Составляли протокол сотрудники ювенальной превенции и отпускали, они не могут изъять самостоятельно. Очень частые случаи, когда их поместили в приют и потом отпустили", - говорить Зоя Мельник, громадська активістка, колишня поліцейська.
Міру вдалося врятувати випадково. Поліцейські просто звернули увагу на маленьку дівчинку, яка сама йшла вулицею. Дитину забрали спочатку у відділок, потім у соціальний центр, дитбудинок. А зараз Міру вдочерила багатодітна сім'я з Одеси.
"Она была очень закомплексованная, забитая, она боялась смотреть в глаза, стояла и дрожала".
Це її нова мама - Нана.
"Ее очень сильно били, у нее колени очень такие, как гематомы, застывшие, которые не убираются, я ее пыталась отмыть, что это такое, она говорит, нас ставили на колени, на гречку".
Тепер у Міри 6 братів і одна сестричка. Та щодня дівчинка згадує тих, із ким жила в жебрацькій комірчині під сходами.
"Я не могу забыть о братике и сестре".
Це інтерв'ю із Мірою ми записували в Києві. Та коли сім'я їхала в столицю з Одеси - сталось неймовірне. У вагон зайшла маленька дівчинка у супроводі двох дорослих, з мішком для збору грошей... і почала співати.
"Я ее узнала по голосу как она там пела, вот эту песню "детство-детство", мы всегда с ней пели".
Міра впізнала свою молодшу сестричку!
"Мужчина играл на баяне и ударил ребенка, чтоб она пела громче", - говорить Нана Смірнова.
Міра злякалася. І на жаль, запізно зізналася, що впізнала сестру. Час було згаяно, і їхні шляхи знову розійшлися. До історії цих дівчаток ми ще повернемося.
А поки в поліції кажуть: світ жебраків украй цинічний і жорстокий. І щоб вирвати дитину з цього мафіозного кола, найперше - не давайте грошей маленьким жебракам.
"Это никакая не благотворительность, не нужно поощрять этот преступный бизнес. Вместо того, чтоб давать деньги, нужно вызывать полицию, привлекать лиц, которые используют детей в попрошайничестве", - говорить Зоя Мельник, громадська активістка, колишня поліцейська.
Адже цих дітей Можна врятувати.
"Если мы сейчас не поможем этим детям, они будут также делать со своими детьми и это не закончится никогда", - говорить Зоя Мельник, громадська активістка, колишня поліцейська.
Готуючи цей матеріал, ми не припиняли шукати маленьку сестру Міри. Ту саму, яку бачили днями в Києві.
І одного дня таки пощастило. Якось у метро я почула пісню. Саме ту, яку роками співала Міра. Я зняла це на мобільний телефон, одразу заявила в поліцію і переслала відео новій сім'ї Міри. І Там підтвердили - дівчинка на відео дуже схожа на сестру Міри!
Дитину й дорослих, які її супроводжували, доправили у відділок поліції. Виявилося, що у них ще трьох дітей! Парочка, звісно, запевняла, що вони - рідні батьки малюків.
"Я мать! Я зарабатываю вот чем! - Вона не може жебракувати, це дитина! - Зачем ты занимаешься работой полиции, я не могу понять. - Є документи на дитину? - Ну полиция решает, есть документы, нет документов".
Чи справді ця дівчинка з метро сестра Міри, яку роками мордували і змушували жебракувати? Ким доводиться парочка дорослих жебраків цим дітям? Принаймні документів на малюків у них нема. Поки з усім цим розбирається поліція.
"Прийняли комісійне рішення про вилучення таких дітей і поміщення наймолодшої дитинки, там 8 місяців, поміщення до в медичного закладу, а троє інших поміщено до центру соцпсихологічної реабілітації дітей", - говорить Оксана Поплавська, начальник відділу ювенальної превенції ГУНП у м. Києві.
Скільки дітей зараз перебувають у рабстві жебрацької мафії? Точно не знає ніхто. Але їх сотні! Колись в інтерв'ю нова мама Міри - Нана - розповідала, що діток вулиці всиновлюють неохоче. Бо з ними занадто складно, і вони потребують психологічної реабілітації.
"Хочется им помочь, их очень бьют, плохо одеты, не ходят в школу", - говорить Нана Смірнова.
Зараз у сім'ї Нани вже восьмеро прийомних дітей, родина готова взяти ще двох. Аби замість копійчаної милостині, дати їм безцінний подарунок - шанс на гідне життя.