У Карпатах виготовляють унікальні їстівні фігурки [ Редагувати ]

Сирні коники - унікальні їстівні фігурки, які виробляють лише у Карпатах. Це одночасно - іграшка, сувенір, і смаколик, без якого у гуцулів і не обходиться жодне свято. А ось столицею цих кулінарних виробів є село Брустури на Прикарпатті. Там побували мої колеги, які спробували розвідати головні секрети стародавнього мистецтва. 

Це у нас є сир, сир глєжений, а це сировиця, і тут тепла вода.

Основні інгредієнти для приготування сирних коників - розкладені. майстриня Марія Рибарук В миску із окропом нарізає тонкими скибками сир. Каже: використовує не будь-який, а лише "зґлєджений". Свою назву той отримав через закваску, яку беруть зі шлунка молодого теляти. Такий сир гарно плавиться й дуже еластичний.

Але сир тоже, якщо буде свіжий він теж робитися не буде. Треба аби він трошечки підкис. Тако знімаємо, треба дуже гарно перемішати.

Сир майстриня розминає у руках і знову кидає у гарячу воду. І так до утворення однорідної гладенької маси. З неї жінка починає ліпити коника. Виріб майстриня кидає на кілька годин для закріплення в сировицю - це такий природний соляний розчин. І продовжує роботу над рештою елементів фігури До коня все це прикріплює шнурками, їх теж робить із сиру.

Якщо прив'язувати кожну окремо воно ліпше тримається. Тепер поправляємо і в сировиці воно має стояти три години.

На завершення виріб відправляють сохнути на цілу ніч на піч. Ліпленням сирних Іграшок Марія Рибарук займається із п'ятнадцяти років. В Брустурах це вміння передають з покоління в покоління. За легендами, колись давно на полонині у одного гуцула випадково впав у казан з гарячою водою шматок сиру та розплавився. Чоловік зробив з нього подарунок дружині. Зліпив коника. Нині фігурки роблять вже жінки, значно розширилася і тематика.

Марія Рибарук, майстриня з виготовлення сирних іграшок:

Крім коників - олені, пташки, барани, всілякі буває, як вже від бажання. Клубочки, коси, рози.

Сирними фігурками прикрашають весільні та фуршетні столи, чи кладуть у Великодній кошик. Та частіше вироби купляють як іграшку, подарунок чи просто сувенір. Такому карпатському мистецтву немає аналогів у світі. І з кожним роком цей народний гуцульський промисел приваблює дедалі більше туристів.