"Наші за кордоном": у Бельгії представили роботи українських майстрів [ Редагувати ]

"Подробиці" продовжують серіал "Наші - за кордоном". Про українців, які живуть у інших країнах. Про відомих і не дуже. Про тих, хто емігрував у зрілому віці, і про тих, хто Україну знає хіба з розмов батьків, але при цьому не забуває своє коріння.

І наша сьогоднішня героїня - саме така. Бельгійка українського походження Оксана Сеничак. Жінка показує європейцям, яка вона - Україна - рукотворна і дизайнерська.

Антверпен - європейська діамантова столиця. Магазинів з коштовностями тут - не злічити. І в завулках цього бельгійського міста є крамничка з українськими виробами. "Об'єктами", - як їх називає її власниця - Оксана Сеничак.

Оксана Сеничак, бельгійка з українським корінням:

На вулиці написано, що це "Objects and design from Ukraine", не завжди всі, що заходять, про це знають. Тоді я пояснюю і це їм дуже цікаво, зразу питають більше.

Кераміка, витинанки, вишиті подушки, та вовняні килими. Усе - ручної роботи українських майстрів. Це осучаснена автентика. За кожною річчю - історія та авторська техніка.

Це вже іншої дівчинки. Вона робить якраз ту комбінацію між етно- і сучасний модерний дизайн. Це - є базовано на "українські вірші".

Для бельгійців знайома нам фольк-тема - справжня екзотика. А ще європейці в крамничці пані Оксани шукають… "екопродукти". І це не лише вироби з натуральних матеріалів, а й повторне їх використання.

Це була пляшка, тут гарно відрізали і воно дуже гарно йде під вазу.

Для Оксани Сеничак ця крамничка - мрія, яку вона нещодавно втілила в життя. Хоча сама народилась і виросла в Бельгії, українське для неї - джерело натхнення. Традиції батьків-емігрантів передають від покоління в покоління.

Оксана Сеничак, бельгійка з українським корінням:

Вдягаємо вишиванки, ходимо до українців в гості, колядуємо. І нас тут дуже багато в Антверпені, це дуже приємно, ти дійсно тоді відчуваєш себе частинкою того суспільства і частинкою тих гарних свят.

Майже всі брати і сестри пані Оксани, як і вона сама, побралися саме з українцями. І запровадили залізне правило - вдома говорити лише мовою батьків.

Марта Матичак, дочка Оксани Сеничак:

Вдома мені деколи важко переключатись на українську мову.

Юліан Матичак, син Оксани Сеничак:

Між нами дітьми, то ми також деколи любимо перейти на нідерландську, а батьки, коли чують десь, то зразу (показує жестом, що сварять).

Діти беруть участь у пластунських таборах. А питання "ким себе відчувають": бельгійцями чи українцями - відповідають однозначно.

Юліан Матичак, син Оксани Сеничак:

Ми часто про це говорили з моїми бельгійськими друзями, і я в принципі ніколи не сумнівався про це - мені чомусь набагато легше себе називати українцем, ніж бельгійцем. Якраз такої бельгійської ідентичності - її дуже мало. А української - у нас є багато традицій, багато свят.

Оксана Сеничак, бельгійка з українським корінням:

Питали мене, "якщо би зараз Бельгія грала футбол проти України, то ти би за кого вболівала? За Україну - Ну, все, ти - не бельгійка.

За Україну пані Оксана вболівала завжди - і під час революцій, коли організовувала благодійні ярмарки. І тепер - коли у своїй скромній крамничці хоче показати бельгійцям, який він - український дизайн.