На Чернігівщині побільшало на одне село-привид [ Редагувати ]

На Чернігівщині минулого місяця стало ще одним населеним пунктом менше - помер останній житель села Блешня Новгород-Сіверського району. На екскурсії у селі-привиді побували й наші кореспонденти.

Вот это центр села у нас был, тут была школа там дальше магазин был.

Борис Фролов - лісник у третьому поколінні. Проводить для нас екскурсію своїм рідним селом Блешня. Колись тут вирувало життя, нині - ані душі.

Тут была сцена, была кинобудка, кино нам в детстве крутили.

Раніше в цьому приміщенні була школа, згодом - клуб. На танці приходила молодь із сусідніх сіл, і навіть із Росії. Бо до кордону - рукою подати.

До первого поселка российского тут километра полтора, а вже до территории до ихней метров 150-200.

Колись у Блешні працював невеличкий завод із виробництва скла. Та запаси піску вичерпалися, роботи не стало. Молодь почала виїжджати з села ще за Радянського Союзу. З часом із сімдесяти дворів залишилося з десяток. Зачинили клуб, пошту й магазин, перестав ходити автобус.

А минулого місяця помер останній житель Блешні. З обліку село не знімають, бо за документами в будинках без покрівлі й вікон прописані люди. Але навідуються сюди лише прикордонники й шукачі металу, які нишпорять по закинутих хатах.

Чернігівщина - одна з рекордсменів в Україні за кількістю ось таких сіл-привидів. Лише за останні 30 років з карти зникли 55 населених пунктів.

Схожа ситуація в Сумській і Харківській областях. За рік вимирають по 15-20 селищ. Борис Фролов каже - рятувати їх уже запізно. Та сам рідне село не полишає, тримає в Блешні пасіку й частенько приїздить навести лад по господарству.

Борис Фролов, майстер лісу:

Жить мне нравится здесь. Ну може не постоянно, зимой здесь тяжеловато, в этом году замело дороги, так вообще дороги не было, 2 месяца нельзя было доехать до села.

Навесні лісові дороги - не кращі. Наша знімальна група це відчула на собі. Ми проїхалися сусідніми селами, які вже незабаром може спіткати доля вимерлої Блешні.