Біла Церква. Онкологічний диспансер [ Редагувати ]

Неможливо жити без любовi, без рiдних i близьких людей. А надто важко самотнiм, хворим, та ще й приреченим хворобою на смерть. Рятує лiкар своїм умiнням, теплом людським сердечним i готовнiстю самопожертви i спротиву чиновницькому свавiллю. i хочеться вiрити, що так повинно бути не лише за вісімдесят шість кілометрів вiд Києва, в Бiлiй Церквi, а скрiзь, там де мужi державнi вiдвернулися вiд стражденних.

Бiла Церква - старовинне українське мiсто. Першу назву, за своїм християнським iм'ям, Юр'їв, йому надав засновник - Ярослав Мудрий. На головнiй горi височiв березовий храм, тож вiд XIV столiття мiсто називається Біла Церква. Нинi на цьому пагорбi символiчно бiлiє костел, збудований за часiв Катерини мiсцевим магнатом Ксаверiєм Браницьким. Та наша розповiдь про iнше iсторичне мiсце.

Майже пiвсторiччя тому постав на центральнiй вулицi мiста онкологiчний диспансер. Постав як рятiвний острiв вiд страшної хвороби не лише бiлоцеркiвцiв, а й мешканцiв усього пiвдня Київщини. Двадцять п'ять рокiв керує закладом Ярослав Колесник. Зiбрав довкола фахiвцiв переважно вищої категорiї. i попри найвищу захворюваність (особливо пiсля Чорнобильської аварiї) в регiоні й Українi, показники смертності в Бiлiй Церквi - найнижчi. Згiдно нового закону про бюджет чотири роки тому онкодиспансер був пiдпорядкуваний обласному управлiнню охорони здоров'я. Змiнилася табличка, джерела фiнансування, зачастили з перевiрками. Та навiть незважаючи на наказ з Києва лiкувати лише хворих бiлоцеркiвцiв та жителiв району, тут традицiйно, на свiй ризик, приймають всiх без винятку.

Лiкарiв найчастiше згадують як соцiально незахищених. Мiнiстерство охорони здоров'я стверджує, що програма 'Онкологiя 2002-2006' в зонi особливої уваги. Певно, щось i колись буде, а поки що лiкарi-онкологи Бiлоцеркiвського диспансеру у вiльнi хвилини i змiни самi розбудовують своє гнiздо. А ще гадають: 'Виженуть - не виженуть iз рiдного гнiзда'.

Тривога вже вчувалася давно, вiд тих нагальних перевiрок в останнi роки. І якщо неспокiй у господаря, то й гостям сумно. А хворим на рак - то нiби втрата останньої надiї.

Людмила Сокур: "Що ж нас хочуть на Київ перевести, наїздишся! А гроші? А їжа, підтримка, i врачi у нас хорошi. йдуть назустріч i додому дзвонять..."

Трохи iсторiї. Реструктуризацiя медичних закладiв у Бiлiй Церквi триває з осенi 2003 року. Психоневрологiчний диспансер розташований на мiсцi колишньої iнфекцiйної лiкарнi, а за його колишньою адресою - нинi фабрика пошиття одягу. У серпнi ж цього року з обласного управлiння надiйшов лист про передачу на баланс мiста онкодиспансера.

Микола Тищенко, начальник вiддiлу охорони здоров'я Бiлоцеркiвського мiськвиконкому : "Для того, щоб зберегти цю структуру у повному обсязi, покращити умови я тiльки мiняю статус, назву. Це буде онкохiрургiчне вiддiлення при мiськiй лiкарнi номер 2, яке може фiнансуватися з мiського бюджету. Сьогоднi в областi є прекрасний новий диспансер, який повнiстю влаштовує всiх жителiв областi. У формi диспансеру я не можу їх утримувати."

Думка власне 'жителiв областi' мало хвилює чиновникiв, котрi тепер чомусь 'не можуть утримувати', як то було десятки рокiв.

Ольга Темних, пацієнт: "Як можна пересiчну людину вiдправляти в столицю шукати якусь лiкарню, при тому сказати, що є пiдозра на рак. Саме це слово викликає мурашки по тiлу, а ще треба когось питати, шукати, просити.. То чого закривати цей диспансер, якщо вiн поруч i є шанс скорiше попасти до лiкаря i вижити."

За нових умов фiнансування виживати буде значно важче, хоча й не треба буде їхати до Києва, а поруч, до лiкарнi номер 2, де все нове й красиве.

Ярослав Колесник головний лiкар Бiлоцеркiвського онкодиспансеру : "Якщо зараз у нас є можливостi отримати iз обласного бюджету 5 гривень на харчування i десь близько 20 гривень на лiки на один день, то на мiському бюджетi, я цiкавився, ми матимемо 96 копійок на харчi, i пiвтори гривні на лiкування."

Цифри вражаючi. Кошти планують зменшити у п'ять разiв на харчування, i мало не в п'ятнадцять на медикаменти! А для того, щоб видалити ракову пухлину, прооперувати, нарешті, iнтенсивною хiмiєю, рентгеном, чи променевою терапiєю повернути хворого до життя потрiбно до п'яти тисяч гривень. Бiльшiсть пацiєнтiв лiтнього вiку, пенсiонери. То що вони приреченi? Пенсiї адекватно не зростають. Лiкарiв i медперсонал у повному складi обiцяли перевести у вiддiл, який мають вiдкрити. Посади, зарплати залишити тi ж самі. Та як дивитися у вiчi хворим людям?.

Ольга Темних: "Специфiка оцих людей, якi працюють з онкохворими, мабуть, зобов'язує їх зовсiм по iншому вiдноситися до нас поки ми ще живi..."

Самою професiйнiстю i людянiстю не вiдбудеш. Хворих хочуть обмежити фінансово. Отже, посадовити на сухий пайок, а головне - принизити морально, а там уже оперуй, не оперуй... Пухлини раковi - супутники тяжкої долi. Дiагностика ж, нiби, вiдсторонена вiд проблем фiнансування. Та iдучи на огляд, здаючи аналізи, i знаючи, що власнi кошти мiзернi, i що чекає на тебе при пiдтвердженнi пiдозри - вже вiд цього хворобу схопиш!

Людно бiля онкодиспансеру, на нас чекали. Збирають пiдписи пiд зверненням до президента, прем'єр-мiнiстра та мiнiстра охорони здоров'я. Хворi доводять, що таке переведення лише вiддалить допомогу вiд сiльського населення та мешканiцв сусiднiх райцентрiв. Певно, вiд нервового напруження онкохвора втратила свiдомiсть, упала й пiдписи скропила кров'ю.

Ярослав Колесник, головний лiкар Бiлоцеркiвського онкодиспансеру: "Майдан нас навчив, що треба усе обговорювати з людьми. Нажаль, нiхто з нами не радився, тому виникла така збентеженiсть".
 
Щорiчно сюди звертається близько сорока тисяч полiклiнiчних хворих, майже чотири тисячi стоять на диспансерному облiку. Сотнi консультацій, вiдвiдин на дому... Госпрозрахунковим способом зведено дiагностичний корпус, куди ввiйшли клiнiчна та цитологiчна лабораторiї, рентген та мамографiчний кабiнет. Є своя пральня, харчоблок, гаражi. Збудовано нову ординаторську, у зв'язку з великим навантаженням розпочато реконструкцiю будови пансiонату пiд полiклiнiку. А ще повсюди капремонти, i нинi в стислi строки вiдновлюють операцiйну. Тимчасово не оперують, та перев'язка,часом, нiби мiнiоперацiя. Лiтнi сiльськi люди за клопотом буденним гають час, а з чирки виникає смертельно небезпечна рана.

Хворих, а особливо одиноких, вiдвiдують  волонтери мiської громадської органiзацiї "Вiкторiя".

Лариса Круп'янчук, голова громадської організації "Вікторія": Спiлкуюся з прооперованими хворими, я їм надаю бiльш моральної психологiчної допомоги нiж лiкарi. Вони мене бiльше слухають тому, що я пройшла через це."

Тетяна Берегова: "Прийшла сьогоднi, погано стало - вони всi збiглися з увагою..."

Катерина Опiшнянська: "Я верю только этой лаборатории, потому что она служит таким как я, а не то что шаблонно. Хотелось, чтоб все осталось как есть."

Вiра Вовченко: "Ми йдемо до них з надiєю, i коли бачиш їх обличчя, очi, то розумiєш, що ще протягнеш. А тепер уявiть: нас розженуть, нам треба буде йти до iншого лiкаря. Де я буду шукати свого, того до якого я привикла: до його рук, до його посмiшки, навiть вiн вислухає тебе i порадить як дома далi жити."

Начальник мiського вiддiлу охорони здоров'я заспокоїв, повiдомивши, що розгляд питання на засiданнi мiської ради про передачу диспансера вiдкладений, а звернення, принаймнi примiрник мiнiстровi охорони здоров'я України, повернуть до розгляду йому ж, у Білу Церкву, як i всi iншi скарги ранiше. А ще пояснив, для чого вся ця реструктуризацiя. Майже тринадцять рокiв тому було розпочато будiвництво дитячої лiкарнi на 240 лiжок. Кiлькiсть дiтей, на жаль, за цей час зменшилася з 56 до 38 тисяч. Проте дiти - святе, i виникла iдея зробити в мiстi обласну дитячу лiкарню на вiдповiдному утриманнi. Для добудови мiсту не вистачає 4 мiльйонiв 290 тисяч гривень. Область фiнансує, добудовує, дiлиться з Білою Церквою лiжкомiсцями у вже обласнiй дитячiй лiкарнi, тобто, кожному по 120, а дефiцит покривають лiжкомiсцями вiдповiдно по 60 iз психоневрологiчного та онкодиспансерiв. Про долю першого вже згадували - нинi там шиють одяг. А пiвсотрiчний будинок на центральнiй вулицi, де весь час знаходився онкодиспансер теж певно комусь в око трапив. Чи тут чи в столицi, бо обласне управлiння не поспiшає передати його в комунальну власнiсть міста Біла Церква.

Олександр Колактiонов, депутат Бiлоцеркiвської мiської ради: "Здание находится в хорошем месте, хотят там открыть магазин или еще что, и под прикрытием депутатов провести это решение."

Микола Журавель, депутат Бiлоцеркiвської мiської ради: "Потрiбно знати й те, куди пiшли гiнекологiчне вiддiлення, за яке мiсто не отримало i копiйки, куди пiшов неврологiчний диспансер зовсiм за зниженою цiноюi? Це питання до Тищенка. На запити вiдповiдь - "Не знаємо".

А в онкологiчному диспансерi з 31 серпня знову працює комiсiя з обласного управлiння охорони здоров'я.

Бiлоцеркiвцi прийшли сьогоднi на майдан перед мерiєю, виступаючи проти пiдвищення тарифiв на комунальнi послуги. Хотiлося, щоб не заповнили цю площу онкологiчно хворi та їх родичi з вимогою залишити в спокої онкодиспансер.