Чернівчани віддають власне житло для переселенців з гарячих точок [ Редагувати ]

Чернівчанка передала свій будинок для проживання матерів з дітьми, які поїхали від війни. Жінка вирішила підтримати благодійний фонд, що опікується переселенками. Будинок відремонтували, завезли все необхідне, і там оселилося майже сорок жінок із дітьми з найгарячіших областей України.

Тут чудові умови, просто вже хочеться до …чоловіка.

Поки маленький Володимир тихенько спить у Чернівцях, його тато боронить рідне Дніпро. 16 жінок та 20 дітей нещодавно оселилися у двоповерховому будинку, який біженцям тимчасово передала мешканка Чернівців.

Марія Шваб, переселенка з Дніпра, адміністраторка будинку:

Світ не без добрих людей, і господиня цього дому дала нам його просто пожити. Вона нам всім все розповідала, допомагала. Вона принесла сюди свій візочок, вона принесла нам стільчик для діток.

Марія із сином спершу жили в соціальному центрі відомої чернівецької благодійниці. Там вже прийняли кілька сотень людей, і навіть - цілий дитячий притулок із Миколаєва. Тому додаткове житло дуже потрібне.

Марта Левченко, голова благодійного фонду:

І до нас ще просяться, ми вже наш спортзал переобладнали під бомбосховище, і доставили там ще 30 місць, і ми готові ще допомагати, приймати.

Благодійники допомогли жінкам облаштуватися на новому місці. В будинку зробили ремонт, завезли харчі та ліки. Марія стала адміністраторкою, жінки по черзі готують і прибирають, обладнують додаткові кімнати та обов'язково - бомбосховище.

Марія Шваб, переселенка з Дніпра, адміністраторка будинку:

Принесли сюди дитячі горщики, манежі. Навіть є дитяча колиска на той випадок, якщо ми тут надовго. І такий випадок був, коли були напевно ракетні обстріли Західної України - Франківська, Львова, то ми були тут.

Бо звук бомб вони надто добре знають.

Ольга Пензєва, переселенка з Авдіївки:

Коли виїжджали, в нас за один день прилетіло стільки снарядів, скільки ми бачили за останні 8 років, це жах.

Декому із жінок із дітьми й повертатись вже нікуди.

Ірина Дерикот, переселенка з Лисичанська:

Все скло почало падати, я дитину схопила, і швидко в підвал. Всі люди кричали, ми не розуміли, що відбувається коли вийшли, зрозуміли, що нашого будинку більше немає.

І хоч війна жорстоко змінила їхнє життя, розлучила з рідними та домом, ці жінки з різних областей і міст хочуть одного - перемоги України.