Волонтери Львова організовують переселенкам професійні фотосесії [ Редагувати ]

Волонтери у Львові переселенкам допомагать відволіктися від болючих спогадів та відчути себе чарівними за допомогою професійних фотосесій. Усім бажаючим жінкам роблять макіяж та зачіски, дають вибрати розкішну сукню та везуть у фотостудію. Лише задля того, щоб травмовані війною жінки та дівчата відчули себе щасливими хоча б на мить. На одній із таких фотосесій побувала Вікторія Балицька.

Аліна на фотосесію прийшла з матір'ю. Місяць тому вони під обстрілами покинули місто Золоте на Луганщині. Професійний макіяж та зачіску Аліні востаннє робили ще у минулому, безтурботному житті.

Аліна, переселенка з Луганщини:

До війни ще. То просто мама подарувала сертифікат. Фотосесія була. Але то було зовсім інше, тому що тоді в мирний час, ми всі знали що буде завтра. А сьогодні, на жаль, ми не знаємо.

Аліна, вже з макіяжем та зачіскою, серед десятків суконь обирає рожеву - так хочеться яскравих барв, і відчути себе захищеною!

Хочу бути принцесою. Тому що це колір таких маленьких дівчаток, хочу відчути себе знову маленькою дівчинкою, якось так.

Поряд із Аліною чепурять ще трьох жінок. Це вже друга благодійна фотосесія для вимушених переселенок. Ідею акції запропонувала співласниця салону суконь Зоряна Найда.

Зоряна Найда, координаторка благодійного проекту "Проліски":

Щоб вони змогли трошки відпочити, трошки розслабитися, трошки переключитися від новин. І так ми хочемо, щоб дівчатка знов відчули себе такими прекрасними, такими квітучими. Надворі весна!

Охочі можуть записатися на фотосесію у гугл-формі. Зараз у черзі вже понад 70 жінок. Візажисти, перукарі, стилісти та фотографи працюють для них безкоштовно.

Марина Доплатюк, фотограф:

І тут просто хочеться їх відволікти, і все ж таки показати, що напевно, що потрібно, все ж таки, продовжувати жити і знаходити якісь позитивні моменти. Показати жіночу красу, показати красу української жінки.

Дівчата, які вже кілька місяців не знімають джинсів та кросівок, милуються собою у розкішних вбраннях.

Аліна, переселенка з Луганщини:

Під час фотосесії думки зовсім відійшли на інший план, тому що ти себе почуваєш в ролі моделі, принцеси, ну як і хотілось.

Вчителька лисичанської школи Дарина теж ненадовго забула про загиблих земляків, зламані долі та покинутий рідний дім.

Дарина Пономаренко, переселенка з Лисичанська:

Для мене студійна фотосесія - це була якась мрія, яку я не могла здійснити, бо взагалі, на Луганщині в нас немає таких студій. Ти просто відпочиваєш, тебе роблять королевою і це відволікає. І взагалі зараз я, сьогодні наразі ще не думала про війну. Ще раз дякую дівчатам.

Тепер стане сил далі працювати заради майбутньої перемоги. Дарина продовжує навчати школярів онлайн. Школу у Лисичанську, в якій вона працювала, зруйнували російські снаряди.

Дарина Пономаренко, переселенка з Лисичанська:

Мій улюблений клас, де я працювала, ну все таки чорне - бачила світлини в інтернеті і це жах взагалі. Ну в нас колектив дуже дружний, ми продовжуємо працювати, працюємо онлайн, діти в нас не кинуті. Тому ми віримо, що все буде гарно, що ми переможемо, і потім вернемося і все відбудуємо.