Квартирний вареничний штаб організувала родина у Черкасах [ Редагувати ]

Квартирний вареничний штаб організувала родина у Черкасах. Чоловік із дружиною, донькою та навіть чотирирічним онуком взялися виробляти домашні вареники для військових на передову. Чоловік понад 10 років пересувається в інвалідному візку, але вирішив зробити внесок у перемогу України. Нині сім'я щодня виготовляє до чотирьохсот вареників.

Робота у цьому вареничному штабі починається спозарання. На кухні збирається уся родина.

Тетяна Компанець, дружина Євгена:

Отак ми замішуємо, беремо качалочку, варенички, потім Женя бере качалку і розкачує, потім всі разом ліпимо варенички, а ми робимо заготовочки, кожного вечора ми варимо печінку, жаримо грибочки.

Яна - донька подружжя - допомагала готувати їжу для військових у волонтерському центрі. А потім запропонувала долучитися і батькам.

Євген Компанець, волонтер:

Робили все самі, привозили картоплю, ніде нічо не було, на пенсію купили печінки. Картопля єсть, цибулю докупили, сало брали обрізки, або у знайомих просили.

Вареники ліпить навіть чотирирічний онук. Віталік знає, для кого всі старання.

Воєнним, бо вони їсти хочуть. Вони захищають нашу Україну.

За основу волонтери взяли родинний рецепт заварного тіста, а начинку роблять з того, що вдається дістати - картоплі, капусти, грибів та печінки.

Яна Ткаченко, донька Євгена:

Варимо п'ять хвилин, в каструльку кидаємо по 20 штучок, вони закиплять, піднімуться, 5 хвилин покиплять, ми виложимо у велику мисочку і будуть озолоняти чекати поки їх розвасуємо.

Щодня родина готує до чотирьох сотень вареників, потім з волонтерами передають їх свіжими на передову.

Євген Компанець, волонтер:

Вони вареники їли, дуже нахвалювали, дуже довольні були, кажуть присилайте ще скіки можете, вони в нас не залежаться. Ще дужче хочеться хлопцям допомогти.

До кожної партії вареників додають ще й малюнки онука. Загалом військовим родина відправила вже вісім тисяч вареників, і працюватимуть далі. Своїм прикладом Євген, який вже десять років прикутий до візка через виробничу травму, хоче показати, що зробити внесок у перемогу України може кожен.

Хто як не ми, на нас напали, значить нам треба оборонятись, аби не був на візку, я б там був.