Кров - бійцям: в умовах повномасштабної війни кількість донорів зросла вдвічі [ Редагувати ]

Сотні поранених бійців. Десятки мирних жителів, які щодня потрапляють до лікарень після рашистських обстрілів. Врятувати життя багатьом із них вдається тільки якщо є достатньо крові для переливання. В умовах повномасштабної війни кількість охочих стати донорами зросла щонайменше вдвічі, кажуть лікарі.

Напередодні Всесвітнього дня донора розповімо, як усі небайдужі віддячують нашим захисникам і підтримують постраждалих співвітчизників. Матеріал - із Київського центру крові.

Олена, жителька Києва:

Зараз це дуже необхідно. Коли військові захищають нашу країну, ми маємо допомагати как можемо…

Вікторія Ботюк, директор Київського міського центру крові:

Велика кількість донорів до нас приходить щодня. В перші дні війни було по 500, по 600 осіб.

Щоранку у Київському міському центрі крові - велика черга людей. Але ми не можемо її показати: у воєнний час локацію знімати заборонено з міркувань безпеки.

Вікторія Ботюк, директор Київського міського центру крові:

Такі особливості пов'язані з тим, що 26 лютого був обстріл Харківського міського центру крові, де загинуло декілька донорів, було поранено декілька працівників.

У лютому рашистські ракети падали й поблизу центру крові у Києві, де днювали й ночували робітники, поповнюючи стратегічний запас життєво важливого ресурсу.

Вікторія Ботюк, директор Київського міського центру крові:

Ми перш за все бережемо ті запаси, якими ми володіємо, для того, щоб допомогти як нашим пораненим бійцям, так і цивільному населенню.

А тому холодильник, де зберігається донорська кров, має ось такий вигляд.

Олександр Лисак, лікар-трансфузіолог:

Це захист нашого холодильника, тому що там дверцята скляні. При виникненні ситуації з бомбежкою, щоб могли захистити людей та запаси.

Цей холодильник - подарунок киянам від Всесвітньої організації охорони здоров'я. А ці найсучасніші апарати зі Швейцарії та США дозволяють автоматично перевіряти донорську кров на безпечність.

Валентина Сурменко, лікар-лаборант:

Ручная методика - это руки, глаза, а тут все идет автоматически. Мы закладываем в апарат наши пробирочки и через 40 минут выдают результат.

Ніна Миколенко, лікар-вірусолог:

Проводимо дослідження зразків донорської крові на наявність маркерів інфекцій, це гепатити, ВІЛ та сифіліс. Наша робота схожа на роботу сапера. Ми не маємо права на помилку.

Армія донорів зростає з кожним днем - кажуть у центрі. Багато хто прийшов здавати кров уперше. А тому спочатку знайомляться з правилами.

Олександр, житель Києва:

Не пити алкоголь, не вживати наркотичні засоби та бути в доброму гуморі. Не їсти, гостре та жирне, щось такого типу.

У мирний час за здачу крові донор міг отримати певні кошти плюс додатковий день до відпустки. Зараз донорам не платять, адже гроші йдуть на потреби поранених бійців і постраждалих внаслідок ворожих обстрілів. Втім бажаючих рятувати життя від того менше не стає.

Олена, киянка:

Справа не в грошах зовсім. - Вихідний теж вас не цікавить? - Ні, теж не цікавить абсолютно.

Донорами стають навіть ті, кого раніше лякав вид крові.

Світлана, киянка:

Страшно, конечно, но нужно идти, обязательно идти. Ведь для здорового человека 450 мл крови это ничего, а человеку можно спасти жизнь и мне кажется, это минимальное, что условно я могу сделать.

Маргарита у Київському центрі крові працює медсестрою лише місяць. Раніше жила в Лисичанську, теж збирала донорську кров.

Маргарита, медсестра:

Сейчас там никого не осталось. Там город уничтожен почти полностью. Я смотрю на фотографии - это ужасно. Я некоторые улицы просто не узнаю. Извините.

В умовах повномасштабної війни кількість бажаючих стати донорами у Києві збільшилася щонайменше вдвічі, кажуть фахівці Центру крові. Переконані - це свідчить про небайдужість та взаємодопомогу. Заради життя. Заради перемоги України.

Вікторія Ботюк, директор Київського міського центру крові:

Наші люди гідні не те, що перемоги, гідні самого найкращого ставлення в світі. І ми разом переможемо. Я вірю, що вже дуже скоро.