Не втратили сили і зберегли бізнес: родина із Лисичанська поділилась досвідом створення мультфільмів [ Редагувати ]

Як не втратити справу і знайти сили, щоб зберегти бізнес - своїм досвідом поділилася й родина з Лисичанська. П'ять років сім'я створювала дитячі мультики українською мовою для власного ютуб каналу. 

У перші дні широкомаштабної війни мультиплікатори вимушені були втекти від рашистських бомб до Хмельницького. Проте й там, попри відсутність необхідного обладнання, не залишили сімейне хоббі. 

Як дитяча анімація об'єднала незнайомих митців-волонтерів з усієї України - розкажуть наші кореспонденти.

Голос шестирічного Максима із Лисичанська добре відомий мільйонам глядачів дитячого україномовного ютюб-каналу «Хмаринка» . Його створили батьки хлопчика. 

Олена Тученко, режисерка каналу «Хмаринка»:

Я могла написати текст, підібрати малюнки, фон, а він вже заставляв це все рухатися. А малий, коли був маленький, він надихав нас на теми. Йому подобались фігури, ми робили мультик про фігури. Він почав цікавитись цифрами, ми робили мультик про цифри. Абетками - про абетку.

Згодом 3-річний Максим почав сам озвучувати мультики. Всі тексти знає напамʼять.

Мама готувала суп. Раптом, кришка впала - гуп. Кіт василь підскочив - мур.

Родинна команда аніматорів з Луганщини, за 5 років створила 150 мультфільмів, їх переглянули понад 6 мільйонів разів. Та війна змусила сімю виїхати з Лисичанська до Хмельницького.

Олена Тученко, режисерка каналу «Хмаринка»:

Ми виїжджали евакуаційним потягом, людей було дуже багато і на вокзалі навіть заставляли викидувати речі. Дуже страшно було в Харкові та Києві проїжджати. Дуже обстріли. Київ обстрілювали, Харків обстрілювали.

Максим Тученко, співавтор мультфільмів :

Оце - єдине що я міг привезти - встигнув привезти з Лисичанська, 2 пенали. В одному олівці, в іншому фломастери. Тому що 24 лютого ми зразу питалися вирватися, але нам не вдалося і ми повернулися до бабусі. В неї такий міцний підвал і ми туди, коли треба було, спускалися.

Не вдалося вивезти з Лисичанська і техніку, на якій Тученки створювали контент. Проте сім'я працює. А допомагають люди з різних куточків України. Перший мультфільм після початку війни - про острів Зміїний.

Сергій Тученко, автор каналу «Хмаринка»:

Ідея цього мультика прийшла на думку Ірині. Це наш волонтер Хмаринки, вона з Луцька. Вона запропонувала озвучити казку Дарки Корній і зробити по ній мультик. Нам це сподобалось. Ірина сама зробила озвучку, потім ми залучили наших фрілансерів з Одеси - Наталю.Вони зробили анімацію разом з чоловіком.. І потім вже Алекс Макаров- це теж наш фрілансер з Харківщини, зробив музикальний супровід до цього мультика. Ось так всією країною ми зробили мультик.

Хмельничанин Олег став волонтером каналу «Хмаринка». Популяризує українські мультики у садочках і школах . А ще - шукає кошти для створення нових анімацій.

Олег Ровінець, волонтер каналу «Хмаринка»:

Популяризую саме україномовні мультфільми. Я дивлюсь на своїх дітей. На жаль, вони дивляться російською.А там таке, що на голову не натягнеш. І для того, щоб вони його менше дивилися, треба щоб була конкуренція, україномовний контент. Його, нажаль, мало

Олена Тученко, режисерка каналу «Хмаринка»:

Наші діти повинні змалечку виховуватись на рідній мові. Мислити рідною мовою, розвиватись рідною мовою. І, мабуть, наші діти вони стануть тим стволом держави, яка вже ніколи не повернеться до росії.

Наступний патріотичний мультфільм, який вийде незабаром - «Пташка», присвячений 21- річній захисниці Маріуполя - Катерині Пташці. 

Олег Ровінець, волонтер каналу «Хмаринка»:

Наступні мультфільми ми плануємо зробити весь курс «Я досліджую світ». Далі ми плануємо робити розважальний контент.

І є в нас ще один освітній канал «Хмаринка-сайнс». Там вже він для більш дорослої аудиторії. Він ає перспективи. Туда ми сторюємо в основному відео про космос.

Шестирічний Максим потроху звикає жити в Хмельницькому. Він знайшов друзів і готується іти до школи.

Назар Ровінець, товариш Максима:

Ми з Максимом найкращі друзі. Ми з ним разом гуляєм, ми з ним разом дивимось мультики. Ми з ним разом ходим в кіно. Ми так само як і брати.

Патріотича родина мріє про перемогу і мир. А також - повернутися додому,в Лисичанськ.