На Чернігівщині хотіли закрити школу для дітей з вадами зору [ Редагувати ]
Єдиний на всю Чернігівську область заклад для навчання дітей з вадами зору ледь не закрили! Усе через безпекові проблеми. За їхнє вирішення взялися педагоги та громадські активісти. Обладнали школу системами екстреного сповіщення та пожежної небезпеки.
Мій колега, Роман Барашев, вирушив на Чернігівщину і поспілкувався там і з учнями, і з вчителями та активістами. Його репортаж далі.
Уроки хімії, а ще алгебри та геометрії учні цієї школи вважають найскладнішими. Для викладання дисциплін тут потрібні особливі підходи.
Анастасія Мостовченко, учителька хімії реабілітаційно-навчального центру:
Важко вчителям та мені в тому числі друкувати Брайлем, бо зап'ястя дуже стомлюється від цього. У нас є підручники зі шрифтом Брайля, це дуже полегшує нам роботу. Раніше не було підручників і тоді вчителі готували тематичний матеріал, а в хімії це і формули, і задачі, і це треба адаптувати до шрифту Брайля, це доволі складнувато, щоб дитина зрозуміла це тактильно, не бачачи.
У цьому, єдиному на всю Чернігівщину навчальному закладі для дітей з вадами зору, близько ста підопічних.
Спеціальні підручники зі збільшеним шрифтом для тих, в кого низький зір. І робоча поверхня повинна бути для сприймання все під кутом 45 градусів.
Тетяна Курочка, бібліотекарка реабілітаційно-навчального центру:
Ще у нас є засіб для збільшення, вони кладуть сюди книжечку і настроюють, як їм потрібно.
Дітям з вадами зору довелося пережити страшні часи окупації Чернігівщини.
Оксана, учениця реабілітаційно-навчального центру:
Якось вранці прокинулись від дуже гучних вибухів, у нас тремтіли вікна, двері, ми всі дуже сильно перелякалися.
російський терор триває. Останній масований обстріл Чернігівщини відбувся 5 днів тому.
Артем, учень реабілітаційно-навчального центру:
На вихідних взагалі спати не можна було. Вибухи були.
Укриття в навчальному закладі облаштували ще в перший рік повномасштабного вторгнення.
Олена Житняк, директор Чернігівського навчально-реабілітаційного центру:
Якщо тривога, ми організовано спускаємося до нашого укриття. Меблі, стільчики, столи - це все спонсорські гроші.
Але через відсутність системи пожежної небезпеки та сповіщення про тривоги - унікальний заклад міг просто припинити роботу, розповідає директорка центру. Підтримали активісти та ООН. За гроші програми розвитку створили безпечний простір.
Олена Житняк, директор Чернігівського навчально-реабілітаційного центру:
У рамках проєкту було зроблено сигналізацію і систему оповіщення й евакуації людей.
А нещодавно, за кошти міжнародної допомоги, в школі облаштували новий клас безпеки. Діти отримують у ньому відповідні знання.
Тетяна Романова, ГО "Агенція міських ініціатив":
Разом з програмою розвитку ООН облаштували клас безпеки. Тут діти навчаються зі всієї області, є діти, які приїжджають із прикордоння, для них важливо отримати знання, що робити в разі тієї чи іншої небезпеки.
Олена Житняк, директорка Чернігівського навчально-реабілітаційного центру:
Ви бачите макети. Все, що стосується мінної безпеки, пожежної безпеки. Як поводити себе при повітряній тривозі. Домедична допомога, як рятувати людину у важкому стані.
Іван Шах, учитель фізкультури та захисту України:
- Манекен призначений навчанню серцево-легеневої реанімації і непрямого масажу серця. Нагадую, коли натискаєш правильно, то шкала зелена. Руки прямі, в ліктях не зігнуті й штовхаєш усім тілом. Ближче до нього. - Поки що в Артема не виходить? - Ні. Поки ні. - Вистачить в тебе сил на реанімацію? - Треба давити корпусом повністю.
Тепер такі заняття в школі проводять регулярно. І для учнів, і для педагогів. Запрошують колективи з інших освітніх закладів Чернігова та області.
Олена Житняк, директорка Чернігівського навчально-реабілітаційного центру:
Сподіваємось, до нашого закладу будуть долучатися, у кого немає такої можливості мати клас безпеки, можемо приймати інших дітей.
Артем каже: ці навички дуже корисні та обов'язково знадобляться йому в майбутньому. Адже хлопець сподівається подолати хворобу і стати:
Артем, учень реабілітаційно-навчального центру:
- Водієм. Але не звичайним водієм, а водієм тролейбуса. Сподіваюся на повне вилікування.
Діти у цьому центрі і навчаються, і лікуються. Наступне важливе завдання - підвищення якості медичної допомоги.
Олена Житняк, директорка Чернігівського навчально-реабілітаційного центру:
У нашому медичному кабінеті хотілося б оновити обладнання.
