Віддав на потреби ЗСУ: зворушлива історія про маленького благодійника [ Редагувати ]

Наступна наша історія про маленького благодійника з великим серцем. Григорій із невеличкого села Пустоіванне, що на Рівненщині, нещодавно відсвяткував свій перший ювілей - десятиріччя.

Всі кошти, які подарували малому родичі, він віддав на потреби ЗСУ. Зворушлива історія - далі.

Григорій, Гриша, як називати? - Григорій. - Так по дорослому зразу? - знизує плечима.

Хлопчик із села Пустоіванне, що на Рівненщині. Григорію нещодавно виповнилося десять. Його перший ювілей припав на війну, а гроші, які йому подарували на день народження - хлопчик пожертвував волонтерам.

Григорій Циганюк, житель села Пустоіванне:

Я в кінці Дня народження підрахував всі гроші. Вийшло вісім тисяч чотириста. І вирішив їх віддати на ЗСУ. - Чому ти це вирішив? - Тому що їм там потрібніше. Я й раніше хтів, але тоді не було коштів.

Таке доросле рішення сина стало неочікуваним і для його тата.

Володимир Циганюк, батько Григорія:

Завжди старалися виховувати, щоб він самостійний був. Це його було перше доросле рішення. Ми можемо тут обійтися без багато чого. А цим самим можемо разом дійсно допомогти нашим хлопцям, які стоять на передовій.

Володимир і сам волонтерить. Коли почалася війна, повернувся із заробітків з-за кордону.

Володимир Циганюк, батько Григорія:

Організовував там за кордоном збір, долучився до волонтерів в Німеччині. Так ми шукали все необхідне і старалися помогти, чим можемо. Перш за все, це потрібно військовим допомагати, щоб вони могли там стояти, а ми створювали надійний тил.

Волонтерка Оксана каже: намагалась повернути частину коштів юному благодійнику, але той був непохитний.

Оксана Ящук, голова ради волонтерів Козинської територіальної громади:

При зустрічі вже декілька разів: Гришо, може не треба. Це ж твої кошти, ти ж їх може потратити на такі розваги. Чисто для себе. Тобі ж подарували для чогось їх. Ні, хочу допомагати хлопцям, я хочу бути корисним.

Про свій вчинок Григорій нікому не розповідав, навіть найближчим друзям. В школі про це дізналися лише із соцмереж від волонтерів.

Софія Хоружа, директорка навчального закладу:

Ми не знали про це, про цю ідею, звичайно, його. Але ну це дуже благородно з його сторони. Оце і є наше майбутнє. Я вірю, що заради таких дітей і мерзнуть наші хлопці сьогодні в окопах, тому що в нас є за що воювати.

Григорій уже знає, що його гроші дадуть бійцям трохи тепла.

Оксана Ящук, голова ради волонтерів Козинської територіальної громади:

Оскільки вже настала нетепла пора і нашим хлопцям вкрай потрібні теплі речі, буржуйки відповідно витрачаємо по запитах, які до нас поступають.

У подружжя Циганюків - два сини. Старший Даниїл теж вже має бізнес-план, як наблизити нашу перемогу.

Старі речі, самокати. На них вішала цінники хотіли продать і щоб нас тоже тато завіз до Притули й ми йому передали.

Понад усе хлопчаки хочуть допомагати військовим, щоб жити вдома, на своїй землі.

Щоб Україна перемогла і був мир!