Місто вогню і диму: ексклюзивний репортаж з найгарячішої точки фронту - Бахмута [ Редагувати ]
Атаки ординців під Бахмутом тривають цілодобово.
Місце масової загибелі російських солдат, особливо мобілізованих, - це Бахмутський напрямок. Ворог не припиняє спроб прорвати там нашу оборону, і взяти місто. При цьому росіяни не шкодують своєї живої сили, і кидають сюди все нові резерви. А сам Бахмут - буквально стирають з лиця землі.
З пекельної ділянки фронту повернулася наша знімальна група, яка стала очевидцями чергового прильоту. Ігор Левенок назвав Бахмут містом вогню і диму. Що там відбувається зараз - побачимо в його репортажі.
Якщо б бій із солдатами, то вони з нами не витримають воювати. Вони все хіба що можуть, це ось ракетами бомбувати і все. Все як завжди, по мирному населенню прилітає. Да, ось прикиньте, що там у підвалі могли бути люди…
Бахмут. Місто у вогні та димі. Місто, за яке вже п'ятий місяць, тривають запеклі бої. Російських загарбників відкидає українське військо. А отже, ворог вдається до своєї традиційної тактики. Воює із мирним населенням.
Вони стріляють так, як він і казав, куди їм заманеться. В них немає точних цілей. Подавити нас морально хочуть. Он дивіться, навіть позаду будівлю розвали. Хтось собі жив там, а тепер немає нічого…
Це Бахмут, життя в Бахмуті. Я собі не представляю як оці люди тут люди живуть. Це вообще, по підвалах, де чиїсь хати були. Не легко все це пережити, я вам скажу, не легко…
Гарного дня вам, хлопці, і дивіться, тут довго не затримуйтеся, бо це бідово трохи, вони можуть іще раз і ще раз попадати…
Ігор Левенок, кореспондент:
Ну ось дивіться, це наслідки ворожих прильотів. Фактично у Бахмуті зараз немає жодного безпечного місця…
Олександра, жителька Бахмута:
- Люди есть. - В підвалах? - Хто в підвалах, хто в квартирах, хто как. Выживаем как можем. Оно не известно куда прилетит и куда бежать. Вот руки, гляньте. Топим печку. На девятом этаже живем. Вот получаем гуманитарку. Люди ж поуезжали и котов пооставляли. И на улице коты, и в хате коты. Кормим, и собак, ну как-то так.
Попри інтенсивні бої, у місті й досі залишається близько десяти тисяч мирних жителів. Живуть без жодних комунікацій.
Віктор Іванович, житель Бахмута:
- Где воду брать - неизвестно. Как-то понемногу вода поступала с Красного, хотя бы можно было что-то набрать. А сейчас очень сложно. Дров нет и неизвестно когда будут. Уголь тоже до сих пор с доставкой тяжело. - Гинуть люди? Да, да, прилеты, прилеты и гинуть…
Подивіться, ви подивіться на це (показує зруйнований будинок) Це просто жах! (горить девʼятиповерхівка).
Бахмут, тринадцяте грудня, день Сухопутних військ, пі*ари лізуть з усіх сторон. От, хто хоче всі сто тисяч, то давайте сюда…
Під час нетривалого перепочинку бійці перебувають у сирому підвалі. І кажуть, це ще комфортні умови.
Іван, військовослужбовець Збройних сил України:
Ну дві-три години ми спимо, а все остальное, то робота. Працюємо в болотах на холоді. Спимо в підвалах, або в траншеях, те, що викопали, там і спимо.
Хлопці не нарікають. Кожен знає, чому саме він тут, на відміну від окупантів.
Владислав, офіцер Збройних сил України:
Вони біжать просто в тупу. Їх кладуть у великій кількості. Але їх дуже багато на цьому напрямку. Вони не хочуть. Холодно, болото, і по перехватам проскакують такі моменти, що їх застрелять, якщо вони не відіб'ють позицію. Тобто їх будуть розстрілювати на місці, да…
Саме так хробаки-інтервенти залишають після боїв свої різновиди хробачі. Різновид "вагнер", різновид "чмобік". Попередньо їх розмародеривши, познімавши з них взуття, верхній одяг і рядочком їх поскладавши коло якихось місць накопичення сміття…
Атаки ординців під Бахмутом тривають цілодобово. Та українська твердиня стоїть. І захищати її є кому.
Іван, військовослужбовець Збройних сил України:
З 2016-го року, тобто з вісімнадцяти років я в Збройних силах України. Пʼять з половиною років чисто в армії. І тут, все на Сході. І буду далі продовжувати. (БАХ!!!) - Оце гепнуло щось? Це прильот? - Так, так, це прильот…
Хлопці й дівчата, мої вітання вам! З-під Бахмута! Перемога буде за нами!
