Соціально-реабілітаційний центр "Затишок": про що мріють діти? [ Редагувати ]

На Закарпатті у селі Пилипець функціонує соціально-реабілітаційний центр "Затишок". Ми раніше розповідали про те, як там живуть діти з будинків інтернатного типу з усієї України. А днями знову навідалися до малечі. Про що мріють діти напередодні новорічних свят - дивіться далі.

Вихованці центру затишок нині мають завдання: підбивають підсумки року. На столі аркуші паперу, пишуть.

Роман, вихованець соціально-реабілітаційного центру "Затишок":

Етот год очень тяжолий бил, ети переезди, нас сначала евакуирували под киев артека потом в хуский район, половіна туда полоавина в перехрестя. потом в човен там ми ипробили 5 месяцев потом нас перевезли в "Затишок" і слава богу.

Роман вихованець будинку-інтернату у місті Добропілля. Евакуювали їх ще в лютому. Нині ця кімната стала йому домом. Разом з другом якраз завершили святкові приготування.

Роман, вихованець соціально-реабілітаційного центру "Затишок":

Йолку зделали, потом звездачки будем делать, потом дверь украсили, и окно.

Кожен із тутешніх мешканців не з чуток знає що таке війна. Навіть найменші.

Анастасія, вихованка соціально-реабілітаційного центру "Затишок":

Война щас іде, визде война. Война це не очень, це плохо, діти помирають і мами теж.

Та у своїх листах згадують не тільки сумні події пов'язані. Мають і свої досягнення.

Олексій, вихованець соціально-реабілітаційного центру "Затишок":

За етот год я начал хорошо учить английский, язик програмирования, помагал, слежу за порядлком в комнате.

Гліб, вихованець соціально-реабілітаційного центру "Затишок":

Я навчився в цьому році грати у футбол.

Є чим похвалитися і засновникам цього дому. Їм вдалося із занедбаної будівлі зробити справжній новий дім для тих, хто втратив своє помешкання. Справжнє дитяче містечко "Затишок". Від початку великої війни тут знайшли прихистили майже сотню дітей.

Андрій Климишин, директор соціально-реабілітаційного центру "Затишок":

От це у нас тут котельня, опалення електричне, і можем переключатися на палети, дрова і для того, щоб ми не так залежали від електрики тому що зараз дуже часто нас відключають. Ось нам наші спонсори привезли генератор такий.

Генератори з Норвегії, автобуси з Британії. Звідки тільки не надсилають допомогу. Спершу в "Затишку" проживали тільки вихованці будинків інтернатного типу. Нині ж приймають цілі родини, які постраждалі від війни. Пані Тетяна з мамою та 3-ма синами нещодавно приїхали із Херсонщини.

Тетяна, переселенка з Херсонської області:

В цей день, коли ми виїжджали якраз був прильот до наших сусідів там, поламало кришу, вирвало ворота, більше місяця уже немає світла. З опаленням ще хуже, сидіть і ждать поки на голову прилетить тоже ж не виход.

У "Затишку" на зробленому зупинятися не планують. Мають на меті створити й власну школу. А ще всім серцем вірять у перемогу України.

Антон, вихованець соціально-реабілітаційного центру "Затишок":

Я вірю, що все буде добре та війна закінчиться, та всі будуть по домівках.