Переїхав у 2014-му з Криму: історія сировара-волонтера з Черкащини [ Редагувати ]

Віднедавна сировар, а тепер - волонтер, мешкає на Черкащині. Сюди Ігор Гаращенко переїхав у 2014-му з Криму. Чоловік покинув бізнес на півострові та опанував зовсім новий для себе фах сировара. Після повномасштабного вторгнення чоловік не міг просто займатися фермою, він почав волонтерити - вивозити людей із зони бойових дій. Про прохання військових, допомогу односельців та готовність працювати і далі - розповів Ірині Васюрі.

Робимо заготовочку на сир моцареллу, нарізаємо все кусочками.

Тут готують крафтові бурату та моцарелу. Олександра обережно нарізає сир, в очікуванні власника сироварні.

Олександра, сировар:

Щас він більше на фронт туда, Заїжджає так як туда-сюда, то да, заїде, допомагає.

Ігор зараз не готує, але не припиняє контролювати усі процеси.

Уже бачу, що тісто гарне, молочна сльоза є, плаче наша моцарелка, значить однозначно має буть сочною, м'якенькою.

Чоловік із родиною переїхав на Черкащину з Криму у 2014-му. Через російську агресію Ігор покинув бізнес в Ялті та розпочав усе спочатку у селі, звідки родом його мати. Тут і вивчив сироварну справу. Говорити про неї може годинами.

Щоб зберегти повністю натуральність сиру не зав'язуємо ниточками, то робимо з сиру отакі шнурочки.

Та після 24 лютого Ігор не зміг жити, як раніше. Чоловік долучився до волонтерів, бо ж добре знає чим страшний руській мір. Потім була перша поїздка на фронт - забрати тіло загиблого односельця.

Ігор Гаращенко, співвласник ферми:

Там на місці ми побачили кільки поранених, як тяжко проводити евакуацію, я почав з того що їздив на евакуацію, вивозив поранених, на сьогодні, на сьогодні на моєму рахунку 62 чоловіки.

Після цього Ігор став їздити на передову регулярно. Збирають необхідне військовим його односельці.

Олександр Муселханов, житель села:

На початку війни Ігор включився як волонтер, побільше б таких людей на Україні, вони і є, завдяки їм ми можемо передать те, що ми не можемо допомогти тут, то ми передаємо.

Ігор Гаращенко, співвласник ферми:

Я б сам нічого не зробив, це таке - сів за руль, поїхав, приїхав, хоча це так сказано. Трошки і срашно, і тяжко, буває що по двоє троє суток глаз не змикаєш, десь трохи перекимарив і поїхав дальше, але без людей не було б нічого.

Одна з потреб захисників - транспорт. Машина з ферми поїхала на фронт.

Зараз ми його зробили під військову машину, укріпили, трохи броні навісили.

Додому із сироварні Ігор їде тією ж машиною, що й на фронт. Вона - просто рятівниця, каже сировар.

Сзаді розкладували сидіння, лежачих я возив таких, що були і на апараті Єлізарова, і після кульового поранення і тяжкого вибуху з контузією.

А в телефоні в Ігоря імпровізовані креслення, які отримує від бійців.

Він тут фактично все правильно намалював. Окрім того, що мене за кермом не намалював.

Та навіть за такими простими схемами вдається зробити усе під замовлення.

Це буде завтра, все стоять на машині, ми його покрасимо, машина готова, тут буде кулеметник, який абсолютно захищений, принаймні від осколків.

Волонтерську справу Ігор не полишить. А після перемоги мріє розвивати сироваріння.

Ігор Гаращенко, співвласник ферми:

Вигонимо гадів і ми ще себе покажемо. Якщо ми не вбережемо країну від ворога, завтра не буде ні моєї сироварні, ні вашого телебачення, нічого не буде, батьківщини не буде, це наша земля, подивіться, ми хозяєва тут.