Вони перебувають в російському полоні вже 11 місяців: розмова з рідними захисників острова Зміїний [ Редагувати ]

Вже одинадцять місяців у російському полоні перебувають захисники острова Зміїний. Йдеться про прикордонників та морських піхотинців, які двадцять четвертого лютого одними з перших дали відсіч ворогові. 

Перемовини щодо їх повернення буксують, кажуть рідні бранців. І просять про допомогу міжнародну спільноту. У місті Вилкове з родинами полонених поспілкувався Андрій Анастасов.

Це відео свого часу облетіло весь світ. На ньому - прикордонник Олег Чернишов. Його він записав двадцять четвертого лютого та переслав рідним. Щоб знали: живі, тримаються.. Відтоді від Олега майже жодної звістки. Вдома - вже майже рік чоловіка чекають дружина Світлана та п'ятирічна донька Маша. 

Світлана Чернишова, дружина прикордонника:

Нам очень тяжело, иногда бывает, что отчаяние приходит, но есть ребёнок - надо дальше бороться. Маше мы долгое время не говорили, что папа в плену, но она и сейчас так знает, что он на работе, он работает. Она, бывает, просыпается, говорит, что папа снился, он едет - было ей тяжело сначала, когда военные ходят по городу, а папы нету…

Вилкове - найближчий населений пункт до Зміїного. Саме звідти родом семеро прикордонників, які й досі у російському полоні. Загалом у ворожій в'язниці залишаються тридцять дев'ять захисників острова: прикордонники та морські піхотинці. Рідні бранців не хочуть, щоб суспільство забувало про долю зміїнівців - тож збираються разом та намагаються нагадувати як можуть.... 

Алла Таранова, дружина прикордонника:

Наші хлопці тримали оборону, не здавалися, протрималися до вечора - поки їх не захопили у полон російські війська. І цим - за цілий день - вони дали змогу Одесі і всьому південному регіону підготуватися, щоб російські війська не зайшли на сушу. 

Найбільші побоювання, що за такий тривалий час полонені вже на межі своїх моральних та фізичних можливостей. І якщо частина жінок хоча б має якусь інформацію про місцезнаходження своїх близьких, то деякі - навіть не знають і цього. Як, наприклад, пані Світлана - дружина прикордонника Олександра Кривіцького. 

Світлана Горлукович, дружина прикордонника:

Их забрали, вот, пятнадцать человек в мае месяце ещё вроде как на обмен, сказали, повезли, но там у них что-то сорвалось и вот сейчас даже не знаем, где они находятся. Ну, местонахождение - понятно, что это мне ничего не даст - но хотя бы сведения какие-то чтоб были, потому что эта неизвестность убивает просто.

Рідні полонених кажуть: Україна докладає максимум зусиль, аби повернути зміїнівців, але перемовини з рф проходять дуже складно - зокрема, й через те, що захисники острова стали своєрідним символом українського спротиву. Тому закликають омбудсменів інших країн долучитися до переговорів та разом Києвом шукати різні формати обмінів полоненими. 

Антоніна Чернишова, мати прикордонника:

Евросоюз должен подключиться - я считаю так! Помочь Украине вытащить наших военнопленных! Потому что они действительно геройски показали себя - они послали крейсер "Москва" и этим они дали дух нашей стране: то есть мы сразу поняли, что мы победим.

Поки ж маленька Маша бачить свого тата лише на фотографії. Та продовжує вдивлятися у військових на вулиці, сподіваючись, нарешті, побачити знайоме обличчя.. 

Я папу люблю, я по нему скучаю. Хочу чтоб он меня поцеловал и обнял!