На Черкащині в селі Михайлівка вже майже рік працює "солдатське містечко" [ Редагувати ]
Обігріють, нагодують, та ще й пісню заспівають. На Черкащині в селі Михайлівка вже майже рік працює "солдатське містечко". У ньому бійці, які повертаються чи їдуть на фронт можуть смачно і безкоштовно пообідати, випити кави, або просто відпочити. Містечко створив колектив місцевої школи-інтернату ще в травні, а тепер ним опікується все село.
Швидкісна траса у майже самісінькому центрі України. Нею їдуть всі хто повертається, або прямує на буремний південь чи схід нашої країни. В обох напрямках на дорозі вказівники "смачна кава солдату". Нею пригощають тут, у імпровізованому солдатському містечку села Михайлівка.
Пан Василь боєць місцевого добровольчого формування і директор Михайлівської школи-інтернату. Саме завдяки колективу цього закладу торік у травні й з'явилось солдатське містечко. В ньому абсолютно безкоштовно подорожні бійці можуть не тільки випити кави, а й смачно перекусити. І от зараз у меню смажена курка та пиріжки з різноманітною начинкою…
Дуже свіжі …от прямо береш в руки …я думаю, дуже смачно.
А ось так на кухні школи-інтернату готують солдатське частування. Аби встигнути наварити, напекти та насмажити - кухарі навчального закладу стають до роботи ще вдосвіта. Пані Марія готує спершу для вихованців, а потім бійців. Українські вояки для жінки теж діти … адже і її син зараз на фронті.
Марія Білокобила, шеф-кухар Михайлівської школи-інтернату:
Для хлопців не важко…повірте мені - для хлопців не важко, вони ж наші. Це їм там важко, а ми їм дякуємо за те, що вони є, за те, що вони нас захищають.
У роботі солдатського містечка задіяний весь персонал школи, але лише у вільний від основної роботи час. Ба навіть більше, кожен член колективу щомісяця віддає на містечко десять відсотків від своєї зарплати. Закуповувати продукти допомагають і селяни, і місцеві фермери. 12 річний Артем теж долучився - хлопчик віддав на солдатські обіди всі гроші, які наколядував на свята. Українські захисники не лишили без подяки хлопця..
Сухпайок так набір, і ще дивись на прапорі спеціально для тебе написали 104 бригада.
Артем Оліщук, житель села Михайлівка:
Та я не хотів, я хотів віддати ЗСУ, щоб вони нас захищали. Ми спимо в теплому ліжку, а вони …в цим …
Та й самих бійців така турбота розчулює. Ось ці підписані двісті гривень вояки крадькома залишили під тарілкою у солдатському містечку… Пані Світлана каже, аби не підпис то на хлопців серйозно б образилась.
Світлана, викладачка михайлівської школи-інтернату:
Ну ці гроші ми вже не змогли повернути тому, що солдати поїхали, а по друге - це була така пам'ять і така дяка, яка зачепила за душу. І от ці гроші, ми їх заламінували і вони у нашому музеї.
Свою роботу солдатське містечко починало просто з невеличкою альтанки на вулиці. Тепер тут два опалюваних намети, де хлопці можуть не тільки поїсти, а й зігрітись. Один з наметів - це подарунок від польського консула - він тут теж обідав.
Це поляки передали …. Вони приїздили самі, самі ставили цю палатку, цей намет встановили поляки …із гордістю так да …
Утім солдатів зустрічають не лише кавою та теплом. Кожного бійця тут завжди обіймуть та вислухають.
Оце місцеве, не платне ….вітаю, мої хороші …проходьте.
Ці хлопці повертаються з ротації з півдня. Брудні, змучені, але щасливі, що їх не забувають і так родинно приймають.
До речі, ми як тої ротації їхали то попали на от таке місце …та сюди іменно! Ні …да …да …ми попали сюди і Юра, як їхав ще забирав тушонки.
На знак вдячності волонтерам хтось дарує шеврон, хтось підписує прапор. Та з кожного у солдатському містечку беруть обов'язкову обіцянку - повернутись сюди знову живим та неушкодженим.
