Прикордонники зі служби "Бахмут" 3 місяці тримали оборону міста-фортеці [ Редагувати ]
Хлопці з цього підрозділу носять шеврон "Захисник фортеці Бахмут".
День прикордонника відзначають сьогодні в Україні. Рік повномасштабного вторгнення росії захисники рубежів гідно давали відсіч ворогові й разом зі Збройними силами України тримають оборону та знищують ворога.
Сніжана Сидорук поспілкувалася з інспекторами із відділу прикордонної служби "Бахмут". Хлопці три місяці тримали оборону міста-фортеці. Нині вони на ротації й наступний матеріал про них.
Це хлопці з відділу прикордонної служби "Бахмут". У кожного з них позаду місяці "пекла". Оборону міста вони тримали від Різдва до початку квітня.
Прикордонника Максима з позивним "Сьомий" велика війна застала на службі на самому "нулі". Інспектор заступив в наряд на КПВВ "Майорське".
Максим, прикордонник:
Вже літало. Оце була передова. Це були повноцінні бойові дії.
Максим розповідає: до атаки ворога з окупованої території були готові, бо тут війна була поряд, поки тривала АТО й ООС. Але в те, що бойові дії охоплять всю Україну вірити спочатку відмовлявся.
Я думав, що все це сон якийсь такий страшний сон.
У Бахмуті на той час було більш-менш спокійно, тож підрозділ Максима відправили спочатку на Ізюмський напрямок, потім охороняти кордон з Молдовою, згодом з Білоруссю. Та перед Різдвом прикордонник знову опинився в Бахмуті. І вжахнувся.
Вже ось бачите не має вікон в будівлях, ще не зруйноване місто, але вже розбите. Це центр міста. Коли все це бачив як воно цвіло, як тут люди ходили, як діти бігали, як працювали всі магазини.
Максим каже: майже одразу його біль переріс у лють.
Хочеться якось помститись їм. Відплатити їм за те, що вони зробили. Бачиш ворога - стріляй.
Буквально хвилина й нас би накрило. Що ти скажеш про це Макс? - Я скажу: це найкраща робота в світі.
Це відео записав прикордонник Павло з позивним "Тєлік". Тут вони разом з Максимом мало не загинули.
Павло, прикордонник:
У нас зажди були позитивні моменти, бо без цього там ніяк.
Павло з Могилів-Подільського. Хлопець встиг більш як три роки прослужити у Бахмуті. За цей час місто полюбив. Тож обороняв, каже, як своє рідне.
Павло, прикордонник:
Коли авіація криє, і коли мінометами стріляють, коли орки лізуть - це все дуже страшно. Це не люди, я взагалі не жалію по цьому поводу, я, навпаки, скажемо так - відомщу за наших людей, за наш народ, за нашу країну.
Юрій у прикордонній службі лише пів року. Три місяці навчання і три місяці в самісінькому пеклі - у Бахмуті.
Юрій, прикордонник:
Такому, як в Бахмуті, не навчать ні на якому полігоні. Це ж не окопні бої. Це бої, мабуть, найскладніші - в умовах тісної забудівлі.
У Бахмуті Юрій схуд на 25 кілограмів. З боїв вийшов неушкодженим. Менше пощастило його побратимові Максимові. За кілька днів до ротації чоловіка контузило.
Максим, прикордонник:
Ми знаходилися на вході у підвал - сталося попадання 120 міліметрової міни. Дякувати Богу, що лише ударна хвиля, ніяких уламків. Ну і все. Потім відвезли нас у шпиталь.
Вадим - командир відділу, де служать Максим, Павло та Юрій. Він останнім виходив з розбомбленого міста. Каже, найстрашніше у цій битві - втрачати побратимів.
Вадим, командир відділу прикордонної служби "Бахмут":
Найтяжче - це їх втрачати. Те саме, як рідну людину втратити. 19 осіб "двісті" і 37 "триста" на цей час.
Вадиму лише тридцять. У Бахмуті служив три роки до війни. Загалом в прикордонній службі - тринадцять. Підрозділ очолив у середині січня і пройшов зі своїми хлопцями найгарячіші кола пекла.
Вадим, командир відділу прикордонної служби "Бахмут":
Через дві години, як ми зайшли на позиції нас почали штурмувати й штурмували три дні підряд. Вони просто підходять, закидують гранатами. Там стрільба постійна. Ми боєприпаси вистрілювали за сутки більше, чим за місяць вся Державна прикордонна служба.
На початку лютого ворожа міна розтрощила Вадиму ногу. Захисник потрапив у шпиталь. Як тільки виписали, каже: втік до Бахмута.
Вадим, командир відділу прикордонної служби "Бахмут":
Я повинен був вийти з відпуски 2 квітня. Мені знімають спиці 28 березня, кажу: все спиці зняли, все поїхали. Приїжджаємо в Бахмут. Тож мої пацани - я ж їх не оставлю.
Вадим сам з Лиману. Чотири роки працював і жив з сім'єю у Бахмуті. Тут народилася і його молодша донечка.
У підрозділі Вадима служать хлопці з усіх куточків України. І кожен, каже командир, в Бахмуті показав себе воїном.
Вадим, командир відділу прикордонної служби "Бахмут":
Були такі хлопці, які просто я не знаю навіть... Вони з трьома патронами йшли штурмувати позицію. Це просто скажені хлопці, їм - честь і хвала.
Хлопці з цього підрозділу носять шеврон "Захисник фортеці Бахмут". Він - унікальний. Його з побратимами розробив Павло. На ньому - військовий зі щитом з гербом Бахмута.
На фоні зруйнованого міста, яке палає і видно, що він захищає свою батьківщину. Цей шеврон може бути тільки в нас, в наших хлопців.
Зараз хлопці на перепочинку - на Житомирщині. Сьогодні у них - професійне свято. День прикордонника. Та вони кажуть: святкуватимуть лише після нашої Перемоги. А в тому, що вона буде - ніхто не сумнівається.
Ми не починали цієї війни. Правда за нами. І в нас є незламний наш козацький дух, який є тільки в нас. - Я вірю в те, що ми вийдемо на ті кордони, які були ще з 91-го року.
